Вінницький Михайло Ілліч (нар. 12.10.1926, с. Чайковичі Самбірського р-ну Львів, обл.) — монах, священик катакомбної УГКЦ, член Чину Отців Редемптористів (ЧНІ).
В’язень сумління рад. тюрем і концтаборів (1949-55, 1964-68, 1975-83).
1944 по закінченні на «відмінно» Львів, гімназії вступив у монастир Чину Отців Редемптористів (ЧНІ). Протягом 1946, по закінченні Другої світової війни, монастир було розігнано. 1947-49 В. служив у лавах рад. армії, захворів на відкриту форму туберкульозу легенів.
1949, коли В. було демобілізовано, на шляху додому кадебісти зняли його з потягу й заарешт. 1950 засудж. т. зв. «трійкою» на 10 р. позбавлення волі за «рел. пропаганду».
1955 звільнено. 1957 прийняв священицький сан, щоб стати душпастирем катакомбної УГКЦ.
1964 В. вкотре заарешт. і засудж. за служіння церкві на 3,5 р. концтаборів і 5 р. заслання.
По відбуванні 3,5 р. терміну покарання звинувачення було знято як безпідставне. Повернувся до Львова і влаштувався на посаду заготівельника лікарських рослин в аптекоуправлінні. Вів аскетичний спосіб життя, у вільний від роботи час виконував свої обов’язки священика. Страждав на туберкульоз легенів.
17.01. 1975 заарешт. за наклепи, і фальшивими звинуваченнями. Також йому інкр. орг-цію рел. катол. громади у Львові та відправлення богослужінь. 31.07 засудж. Залізничним райсудом Львів, обл. за ст. 209 ч. 1 КК УРСР та ст. 138 ч. 2 на 5 р. у випр.-труд. таборах і З р. заслання з конфіск. майна. Покарання відбував у Львів, тюрмі та в таб. примусов, праці. Зазнав посиленої ідеолог. обробки, прокурор написав наклеп на В., щоб очорнити священика. 1980 його етаповано на заслання до сел. Каратобе на Уралі.
На поч. 1983 В. повернувся до Львова до своїх братів у власний дім. Та органи КДБ заборонили йому там жити, протягом кількох років відмовляли в прописці. Близько року працював кочегаром у дит. садку, але як непрописаного його було звільнено з роботи.