Вінс Георгій Петрович (нар. 4.08.1928, м. Благовіщенськ (Росія) — пом. 11.01.1998, м. Елхард, шт. Індіана (США)) — проповідник, секретар ЄХБ. Рел. діяч. В’язень сумління рад. тюрем і концтаборів (1966-69, 1974-79).
Народився в родині бапт. проповідника, яку було заслано в Сибір. По поверненні в Україну закінчив Київ, політехн. ін-т за фахом «інженер-економіст». 1945 приєднався до Всесвітньої Ради Церков (РЦ ЄХБ). 1964 як Секретар Оргкомітету скликання Всерос. з’їзду ЄХБ брав участь у переговорах із Радою у справах рел. культів при Раді міністрів СРСР. Т. р. полишив роботу в НДІ та став пастором у Києві. Його було обрано ген. секретарем новоствореної церкви «Рада церков ЄХБ», яка з часом стала найчисленнішою й найактивнішою в Україні. Парт, влада їх переслідувала. В. підписував численні скарги й листи в урядові установи, вимагаючи повної свободи та припинення контролю уряду, вимагав зустрічі з М. Хрущовим. 16-17.05.1966 представники РЦ ЄХБ влаштували демонстрацію біля приміщення ЦК КПРЄ у Москві.
19.05 В. заарешт. біля цього приміщення. 21-30.11 т. р. Москов. міськ. судом його засудж. за ст. 142 ч. 2 КК РРФЄР (аналог ст. 138 КК УРЄР) на З р. позбавлення волі в таборах заг. режиму. Винним себе не визнав. Йому інкр. орг-цію демонстрації й поширення рел. літ-ри. У вересні т. р. представники адміністрації табору пропонували В. стати стукачем, погрожували новим терміном, але він відмовився. 20-30.09 тримав голодування на знак протесту проти погроз.
19.05.1969 звільнено, повернувся в Київ. Т. р. переобрано секретарем РЦ ЄХБ. Організував вид-во «Християнин», писав публіцист, статті на релігійні теми.
24.01.1970 умовно засудж. на 1 рік як «дармоїд» із відрахуванням десятини зарплати та чітким визначенням місця роботи на одній із київ, фабрик. 28.08 висловив протест Київ, прокуратурі через порушення проти нього справи й заявив, що полишає роботу та іде в підпілля. 29.11 т. р. засудж. заочно за дармоїдство.
31.03.1974 заарешт. на Уралі й звинув. за ст.ст. 138 ч. 2, 187-1, 209 ч. 1 КК УРЄР.
31.01.1975 засудж. Київ. обл. судом на 5 р. таборів і 5 р. заслання з конфіск. майна. В. подав 17 клопотань із рел, та ін. питань. Єуд відхилив усі клопотання. В. відмовився брати участь у судов, процесі, перед тим 12 діб голодував. Винним себе не визнав. Покарання відбував у Якутії, сел. Табага, таб. ЯД 40/7. У жовтні 1976 Палата представників конгресу ЄШ А схвалила резолюцію із закликом до керівництва ЄРЄР звільнити Г. Вінса, А. Єахарова, Т. Великанову, Є. Ковальова, Г. Под’япольського, зверталися на його захист з відкритим листом до Всесвіт. Ради Церков і Міжн. амністії. Органи КДБ забороняли пастору тримати Біблію, мотивуючи тим, що це — закорд. видання. У січні 1977 В. звертався до прокуратури з проханням дозволити тримати в себе Біблію й знову одержав відмову. 21.01 т. р. А. Сахаров звертався до Президента США Дж. Картера з проханням допомогти негайно звільнити політв’язнів, які потерпають від хвороб, у доданому списку було й прізвище в., з аналог, проханням звернулася до Президента США й родина В. У лютому 1977 він провів 2 тижні у Якутській обл. лікарні МВС через напади стенокардії, гіпертонії, хвороби нирок, виснаження тощо. Наприкінці 1978 — на поч. 1978 двічі возили до Москви, де утримувано його у в’язниці Лефортово.
Вночі з 27 на 28.04.1979 у Ньюйоркському аеропорту ім. Кеннеді його було обміняно разом із чотирма політв’язнями на рад. шпигунів. Жоден із них не знав про майбутній план, тільки у в’язниці Лефортово кожному зачитали указ про позбавлення рад. громадянства й видворення з країни. В. із родиною, яка невдовзі вилетіла в США, у штат Вермонт, мешкали в будинку баптист, пастора Оліна Робінсона. За кордоном також залишався секретарем «Ради Церков ЄХБ», видавав спец, бюлетень.
1998 пам’яті В. було присвячено спецвипуск рел. ж. «Живой поток».