Гадяцький полк

Гадяцький полк (1648-1782, з перервами) — адміністративно-територіальна та військова одиниця Гетьманської України. Створений на початку 1648 адміністрацією визвольно-повстанського руху Б. Хмельницького, з центром у м. Гадячі (нині районний центр Полтавської обл.). Сотенними центрами його були Опішня, Гадяч, Веприк, Зіньків, Бірка та ін. Першими полковниками були полковники Визвольної армії Яків Хмеленко, Кіндрат Бурляй. В 1649, у зв’язку з перетворенням території Гадяцького адмінполку на рангову маєтність Б. Хмельницького, його було реорганізовано у Гадяцьке староство й об’єднано з Полтавським адмінполком. Адміністративна реорганізація Лівобережжя, що відбувалася в 60-х роках XVII ст., призвела до того, що Гадяцьке староство було розформоване, а його територію перетворено на Зіньківський полк з центром у м. Зінькові (нині Полтавської обл.). Та вже на початку 70-х років XVII ст. полк знову перейменовано на Гадяцький і центр перенесено до Гадяча. Гетьманська ревізія адмінтериторій, що відбулася 1764, засвідчує, що на той час до Гадяцького адмінполку входили 11 міст і 982 села і хутори, в яких проживало близько 70 тисяч населення, майже 22 тисячі з яких становили так звані «виборні козаки». На цей час адмінполк поділявся на 15 сотень, з центрами у містечках Опішня, Веприк, Комишня, Лютенька та ін. Відомо також, що в 1729-1738 полковницьким перначем Гадяцького адмінполку володів знаний полковник, автор козацького літопису Г. Граб’янка. В історії козацького руху Гадяцький адміністративний та військовий полк відомий тим, що воїни його брали участь у Визвольній війні 1648-1654 та в російсько-турецьких війнах XVIII ст. Більш трагічні сторінки його історії пов’язані з участю козаків-гадячанців у повстанні проти гетьмана Виговського та в боротьбі проти шведсько-українських військ 1708-1709, за часів І. Мазепи.
В історії Козаччини відоме також повстання Гадяцького полку, що відбувалося влітку 1678 року. Розпочалося воно в липні 1678 і мало яскраво виражений антикріпосницький характер. Гадячан підтримали козаки і селяни сусіднього Прилуцького та сотні деяких інших полків. Того ж року повстання було придушене гетьманськими військами та частинами російської армії. Відтак в усіх містах цих полків було розквартировано російські війська, а місцевих селян заборонялося залучати (у мирний час) до козацької служби.