Гайдамацький Кіш Слобідської України

Гайдамацький Кіш Слобідської України — добровільне повстансько-військове формування, яке виникло в Україні в листопаді 1917. Складався з куреня «чорних» та куреня «червоних» гайдамаків (в залежності від кольору шликів, що були невід’ємним атрибутом одностроїв). На кінець 1917 нараховувало всього лиш 300 бійців, переважно з колишній офіцерів та унтер-офіцерів російської армії та ще юнкерів військових училищ. На початку 1918 кіш очолив С. Петлюра, який перед тим пішов у відставку з посади генерального секретаря військових справ (міністра оборони). Поділ у підрозділах коша був традиційно козацький; десятка (відділення), сотня (рота), курінь (батальйон). Коли в лютому 1918 відбулася реорганізація армії УНР, кіш об’єднався з Вільним козацтвом отамана М. Ковенка і залишився непідвладною командуванню армії військовою структурою (щось на зразок національної гвардії) під командуванням С. Петлюри. Проте навесні 1918 кіш увійшов до складу 1 -ої Запорізької бригади на правах «Гайдамацького кінного коша Слобідської України», який наприкінці квітня переріс в «Гайдамацький полк». У цій якості він існував у складі український визвольної армії, поки існували Незалежна Україна, і доля цього з’єднання була такою ж, як і доля УНР та Гетьманщини часів П. Скоропадського.