Гамалія Григорій (р.н. невід. — помер 1702) — козацький діяч другої половини XVII ст. Походив з відомого козацького роду Гамаліїв, представники якого в різні часи очолювали Лубенський, Паволоцький, Черкаський, Полтавський полки та різні сотні на Лівобережній Україні.
Був учасником Визвольної війни під проводом Б. Хмельницького, перебував з посольською місією в Туреччині. За гетьманства І. Брюховецького служив полковником лубенським (1665). Перебував у складі гетьманського посольства до московського царя Олексія Михайловича (1665). Наступного року взаємини Гамалії з гетьманом Брюховецьким дуже ускладнилися через те, що гетьман підозрював його (і, здається, небезпідставно) у зносинах зі своїм суперником, П. Дорошенком. Певний час він навіть перебував під арештом, але вже 1668 у складі козацького посольства знову відбув до Туреччини. В 1669 Гамалія перейшов з загоном козаків на Правобережну Україну і приєднався до війська правобережного гетьмана П. Дорошенка. Військова кар’єра його складалася вдало: він був полковником паволоцьким (1672-73), генеральним осавулом гетьманського війська (1674) і навіть наказним гетьманом (1674). По тому, як П. Дорошенко втратив булаву, Гамалія перейшов на службу до лівобережного гетьмана І. Самойловича. Але, не знайшовши з ним спільної мови, виявився серед авторів доносу на нього цареві Московії, в якому Самойловича звинувачували у зраді. Відтак до останніх днів життя (1702) служив під булавою гетьмана І. Мазепи. Був досить заможною людиною, володів кількома селами. Похований у містечку Лохвиця, яке, очевидно, було його рідним.