Генеральна старшина

Генеральна старшина — вищий командний склад козацько-повстанської Визвольної армії (1648-1654) та Війська Запорізького, члени якого водночас переймалися й цивільно-правовими та адміністративними проблемами. В часи Гетьманату вся реальна влада в Козацькій Україні перебувала в руках генеральної старщини, яка перетворилася на державну адміністрацію в центрі і в регіонах Гетьманщини. До генеральної старшини за чинами та посадами належали: гетьман, генеральний обозний, генеральний писар, генеральний суддя, генеральний підскарбій, генеральний осавул, генеральній хорунжий. Дорадчим голосом на радах Генеральної старшини користувалися бунчукові товариші (див.), які допомагали генеральним старшинам у виконанні їх обов’язків і, водночас, слугували кадровим резервом військово-козацької еліти. На початковому етапі утвердження цієї інституції, генеральних старшин обирали на козацьких радах, але в часи Б. Хмельницького їх почав призначати сам гетьман, а після утвердження російської влади в Україні призначав уряд Московії. Генеральна старшина була скасована разом із скасуванням в Україні Гетьманщини, а отже й державності.