Окремою галуззю прикладного мистецтва того часу була геральдика та сфрагістика. Перша з них поширилась у XVII ст. під впливом Польщі, де шляхта та аристократія користувалась цими ознаками свого роду. Герби були дуже в моді і вони відбивали мистецькі стилі ренесансу, а згодом раннього бароко. Серед обрамлень дуже популярні були листи (т.зв. аканта), пір’я, корони і т.п. Роди, що користувались такими мистецько виконаними гербами, були звичайно добродіями церков. Цікава з цього погляду сполука владичих регалій (митри) та світського володаря (корони, скиптра, меча, орла) у гербі Петра Могили, зображеного в панегірику П. Могили „Гелікон — то єсть сад умієтностей”.
Дуже популярними серед української знаті того часу були печатки, а взагалі сфрагістика мала національний характер. Вживали їх українські шляхтичі та духовенство поряд зі своїми гербами чи ініціалами. Мали свої печатки і міста та міщани. Цікаві були печатки митрополита Іпатія Потія з 1600 р. та митрополита Антона Селяви, в центрі якої була Богоматір — Оранта.
Окреме місце серед мистецьких виробів займає своєрідна галузь матеріальної культури, а саме — лиття з олова й міді, успадковане ще з часів Київської Русі. Потім прийшли нові методи з західної Європи і воно мало виключно ужитковий характер. Воно найкраще розвинулось у великих містах наприкінці XVI і протягом XVII ст.
Людвісарство, тобто лиття з міді, було відоме у Львові ще в XIV ст., а в XVI і XVII ст. воно поширилось на всі більші міста. Зокрема дуже поширене було виробництво гармат та іншої вогнепальної зброї.
Окремо розвивалось конвісарство, тобто вироби з олова.
Визначним майстром у відливанні гармат був Юрій зі Львова, а займався цим мистецтвом зукраїнізований рід Франків, теж у Львові.
Другою галуззю лиття, дуже популярною і дуже необхідною, було лиття дзвонів. Виробництво дзвонів і гармат, крім західної України, було дуже поширене в містах лівобережної України (Ніжин, Переяслав, Стародуб, Глухів). Цікавою особливістю було те, що так гарматам, як і дзвонам надавали назви (напр. у Київській лаврі дзвони мали такі назви: Успенський, Зосим, Ранній, Благовіст, Буденний, Скликун і т.д.).
Великою майстерністю виконання відзначались теж такі предмети, як металеві дзбанки, висячі замки-колодки, дверні замки, а зокрема канделябри.
Геральдика, сфрагістика (печатки) (За книгою «Семчишин М. Тисяча років української культури. К., 1993»)