Глухівські статті (1669) — спеціальна угода, укладена 16 березня 1669 у м. Глухові. 27 статей її визначали правові відносини між Лівобережною Україною та Росією.
Підписана гетьманом Д. Многогрішним та представниками царського уряду. Цей договір з’явився одразу по тому, як Глухівська козацька Рада підтвердила обрання гетьманом Д. Многогрішного (це обрання відбулося 1668, у Новгород-Сіверському, де Д. Многогрішний був проголошений гетьманом Лівобережної України). Цією угодою Лівобережна Україна позбавлялася права мати міжнародні взаємини, тобто одного з найважливіших атрибутів державності. Козацький реєстр обмежувався 30 тисячами шабель. Було зменшено кількість російських воєвод, котрі після укладання угоди залишалися лише в Києві, Чернігові, Ніжині та Переяславі, але й вони не мали права втручатися в адміністративні справи гетьманської влади, а повинні були займатися лише військовими питаннями. У свою чергу гетьманська адміністрація зобов’язувалася висилати в Росію тих російських селян, котрі втікали в Україну, рятуючись від кріпацької неволі.
2. «ГЛУХІВСЬКІ СТАТТІ » — договір між новообраним лівобережним гетьманом Дем’яном Многогрішним і московськими царськими представниками, укладений у Глухові 16 березня 1669 р. Двадцять сім «Глухівських статей» далі обмежували українську державну автономію. Марними були зусилля гетьмана і старшини добитися від царського уряду звільнення Гетьманщини від воєводського урядування. Щоправда, Москва, відчуваючи, що її влада на Україні захиталася (розгорнулося антимос-ковське повстання, правобережний гетьман Петро Дорошенко об’єднав під своєю булавою обидві розірвані частини України), все ж таки пішла на деякі поступки. Були скасовані «Московські статті», укладені з Іваном Брюховець-ким. Згідно з «Глухівськими статтями» значно зменшувалася кількість воєвод. Бони залишалися тільки в Києві, Чернігові, Ніжині, Острі та Переяславі. їхні функції обмежувалися командуванням гарнізонами, вони не могли втручатися в міське й козацьке управління. Обумовлювалася обов’язкова участь українських делегатів у дипломатичних оправах Москви. Однак заборонялася самостійна міжнародна політика, гетьман не мав права вести дипломатію з чужими державами.