Гоголь Микола

Гоголь Микола (1809-1852) — видатний український російськомовний письменник. Народився в с. Сорочинцях на Полтавщині (тепер — Великі Сорочинці Миргородського р-ну Полтавщини). Походив з давнього козацького старшинського роду Гоголів-Яновських і водночас був нащадком гетьманів П. Дорошенка та І. Скоропадського. Закінчив Ніжинську гімназію вищих наук (1821-1828). З 1828 по 1848 жив у Петербурзі, де служив чиновником та навчався в Академії мистецтв. З 1834 був ад’юнкт-професором кафедри загальної історії Петербурзького університету. В 1848 повернувся в Україну, в рідні краї. Найбільш відомі його твори: цикл повістей «Вечори на хуторі біля Диканьки» (1831 -32), «Повість про те, як посварилися Іван Іванович з Іваном Никифоровичем» (1835), повість «Шинель» (1842), поема «Мертві душі» (1842). Козацька тематика найвиразніше репрезентована героїчною, всесвітньо відомою повістю «Тарас Бульба», а також у повістях «Пропала грамота» та «Страшна помста», у романі «Гетьман» (1831).