Головатий Антін

Головатий Антін (1744-1797) — писар, суддя Війська Запорізького, наказний кошовий отаман Чорноморського козацтва, полковник російської армії. В 1774 очолював делегацію від Січі до російської імператриці Катерини II, яка домагалася поновлення прав і вольностей Українського Козацтва. Восени 1787 року, на козацькій раді, що відбулася поблизу Херсона, було утворено «Військо вірних (Російській імперії) козаків», на якій А. Головатого обрано військовим суддею. В 1787 командував козацькою флотилією, що діяла під Очаковим, штурмував і здобув захоплений турками острів Березань. Брав участь у визволенні від турків Хаджибея (Одеси, 1789), Бендер, Ізмаїла (1790). Був безпосереднім організатором переселення українських козаків з межиріччя Дністра і Південного Бугу — на Кубань (1792-1793), а відтак став одним із засновників Кубанського козацтва. В 1796 брав участь у Перському поході російської армії, під час якого командував двома кінними козацькими полками та козацькою флотилією. На початку 1797, після смерті кошового отамана Чепіги, імператор Павло І призначив його кошовим отаманом. Проте смерть завадила А. Головатому стати до виконання цих обов’язків. А. Головатий — герой народної пісні «Від Кілії до Ізмаїлова покопані шанці» та інших народних пісень. Відомо, що й сам він був автором кількох віршів-пісень. У багатьох сучасних публікаціях стверджується, що А. Головатий помер і похований в Катеринодарі. Зокрема, це стверджується і в книзі «Українське козацтво. Мала енциклопедія» (Київ-Запоріжжя, 2002, автор статті Р. Шиян). Проте існує й інша версія, що нібито, знесилений ранами, походом і хворобою. Головатий помер 29 січня 1797, і похований на острові Сарі, що в Каспійському морі неподалік Ленкорані (Азербайджан). В 1996 р. представники Всекубанського козацького війська спільно з науковцями спробували віднайти могилу Головатого, аби перенести його останки на Кубань, але виявити його могилу не змогли. Отож питання щодо місця поховання отамана залишається відкритим. В 1999 йому споруджено величний пам’ятник (роботи Олександра Токарева) в Одесі. Ініціатором руху за встановлення цього пам’ятника був письменник, академік Богдан Сушинський (Видавець).