Голіцин Василь

Голіцин Василь (1643-1714) — боярин (з 1676), російський військовий та державний діяч. На чолі російських військ брав участь у боях, пов’язаних із Чигиринськими походами 1677-78. Повернувшись до Москви, певний час очолював Малоросійський приказ (щось на зразок міністерства у справах Малоросії). Брав безпосередню участь у підготовці до укладення російсько-польського Вічного миру 1689, згідно з яким Україну було юридично розчленовано по Дніпру на дві частини, одна з яких, Лівобережна, залишалася під юрисдикцією Московії, друга. Правобережна — Польщі. Командував спільними російсько-українськими військами під час Кримських походів 1687 та 1689. Перший із них закінчився невдачею винятково через те, що Голіцин погано підготував до нього військо, не знав маршруту просування армії та реальних умов, в яких йому доведеться діяти. Щоб якось виправдатися, переклав усю провину на гетьмана І. Самойловича, який командував українським козацьким військом, звинувативши його в зраді. По тому, як Самойловича було позбавлено булави, гетьманом — за протекцію Голіцина, було обрано І. Мазепу. Під час другого Кримського походу московітсько-козацькі війська досягли Перекопа і мали всі шанси увірватися на півострів та здобути Бахчисарай. Але Голіцин несподівано наказав повертатися в Україну: чи то злякався, чи, може, був підкуплений ханом. Прийшовши в 1689 до влади, Петро І відсторонив колишнього фаворита царівни Софії від усіх державних справ, позбавив боярства та володінь і заслав до Архангельського краю, де майже через п’ятнадцять років той помер