Гопак — український народний танець, який виник на Запорозькій Січі й виконувався тільки чоловіками. У ньому була закладена складна цілісна система прийомів двобою, що застосовувались у військовому мистецтві запорозького козацтва. Рухи гопака також використовувався як вправи бойового вишколу.
Згодом запорозький бойовий гопак перетворився на український народний танець.
Запорозький бойовий гопак був засобом фізичної і технічної підготовки козаків до рукопашного поєдинку. Фізичний гарт гармонійно поєднувався з моральним, духовним та патріотичним вихованням, і в комплексі це було психофізичною системою вдосконалення людини.
Більшість технічних елементів були запозичені з живої природи й наслідували особливості рухів та поз птахів, тварин, а також окремих видів діяльності людей.
Перед початком вправ або двобою козаки робили стійки. Перша з них — це вітання з партнером. Решта — бойові стійки гопака з виразними ставами, які відрізнялися положенням рук і ніг: «свічка», «шерега» та ін. (Ці та інші визначення зроблені сучасними творцями школи бойового гопака»).