Городові козаки

Городові козаки — назва ця виступає у двох значеннях. Перше — «городовими» в нашій історичній та художній літературі досить часто називають усіх «осілих» козаків, тобто незапорожців, козаків, котрі жили в містах і селах і бралися за зброю лише під час війни чи селянсько-козацьких повстань. Друга назва — офіційна, яка з’являється в офіційних документах і остаточно закріплюється після так званого возз’єднання України з Московією (1654). Чисельність городових козаків почала регулюватися російським урядом і сягала 60 тис шабель. Згідно з імператорським указом (1735), «городовими козаками» почали визнаватися лише «виборні козаки», яких вибирали з числа заможного, родового козацтва. Чисельність їх сягала ЗО тис. В 1783, після ліквідації автономії Лівобережної України, указом російського уряду городове козацтво було скасоване.