Гребенське козацьке військо — військо, яке існувало на Північному Кавказі в ХУІІ-ХУІІІ ст. Зародилося воно по тому, як, після приєднання Рязанського князівства до Московської держави, значна частина «рязанських городових козаків», котрі жили в Червленому Яру, в 1520, на знак протесту, сіла на човни і подалася Волгою до Хвалинського (Каспійського) моря.
Висадившись в гирлі річки Терек, одна частина козаків тут і залишилася і почала називати себе «терськими козаками». Інша ж частина вирішила селитися поближче до гір (до гребенів). Вона і почала називати себе Гребенськими козаками. А ще це козацтво називало себе «вільною козацькою громадою Гребенською». Але в 1860, під натиском горців, козацька громада змушена була переселитися на правий берег Тереку (при впадінні в Терек Сунжі), поближче до терських козаків. А вже в 1711 ці ж козаки переселилися на лівий берег, щоб від безкінечних набігів горців їх могла захищати й ріка. Тоді ж вони офіційно почали називатися Гребенським козацьким військом.
Оскільки саме по собі існувати це військо не могло, царський уряд підпорядкував його в грудні 1720 Астраханському губернаторові. У такий спосіб уся територія, яку посідали гребенські козаки, виявилася анексованою Російською імперією. А вже наступного року саме військо було підпорядковане Військовій колегії. Цілковите ж визнання його прийшло в 1727, коли війську були вручені військові та полкові прапори. Ще більше воно зміцніло після приєднання до нього Терсько-Сімей-ного війська (1746). Проте злиття це тривало недовго. Вже в 1755 Терсько-Сімейне військо було віокремлене з Гребенського в самостійне.
У травні 1776 всі полки Гребенського війська були передані Астраханському війську, тобто як самостійне військо воно перестало існувати. Остаточно його історія завершилася в 1786, коли полки колишнього Гребенського війська були відокремлені від Астраханського війська і приєднані до козаків-поселенців Кавказької Ліни.
Своє перше бойове хрещення гребенські козаки прийняли в 1577, коли, спільно з терськими козаками, завдали поразки військам кримського хана. В 1590 гребенські козаки, і теж спільно з терськими, взяли участь у поході князя Солнцева-Засєкіна проти горського князя Шемхала Тарковського. Ще через три роки вони були в складі експедиційного корпусу воєводи Хворостина, а в 1604 — воєвод Бутурліна і Плєщєєва. Довелося їм повоювати і з Малою Ногайською Ордою, походом на яку вони ходили спільно з дончаками. А в 1645 брали участь в облозі Азова та відбивали під його стінами натиск ногайців Великої Орди. Доля склалася так, що в 1677 гребенські козаки побували в Україні, в Чигиринському поході (див.). А з 1687 по 1689, уже разом з українськими козаками, воювали проти кримських татар у Криму. Останній похід, засвідчений хронікою бойових дій війська, відбувся в 1781, коли, знову ж таки, спільно з терськими козаками, полки його здійснили похід на Анапу. Подвиги козаків Гребенського війська були відзначені Георгіївським штандартом «За військові подвиги проти непокірних горців 1577-1877», з ювілейною Олександрівською стрічкою (врученим в серпні 1881). Крім того, Гребенському полку цього війська вручено Георгіївський прапор, з таким самим написом, та простий прапор з написом «За відзнаку в Турецькій війні і за справи проти горців в 1828 і 1829 роках».