Григоренко Петро Григорович (нар. 16.10.1907, с. Борисівка Приморського р-ну Запоріз. обл. — пом. 21.02.1987, м. Нью-Йорк, США) — генерал-майор. Доктор військових наук (1961).
Учасник рос. і укр. правозах. рухів. Член-засновник МГГ та УГГ (1976). Жертва рад. каральної психіатрії (1964-65, 1969-74).
У 20-ті працював слюсарем, кочегаром, машиністом паровоза. 1922 був одним із організаторів комсомол, осередку у своєму селі, 1929-31 був членом ЦК комсомолу України, вступив до компартії. 1929 закінчив робітфак. 1929-31 навч. наінженерно-будів. ф-ті Технолог, ін-іу в Харкові. 31931 — фаховий військовий. Закінчив Військово-інженерну академію ім. Куйбишева. 1934-37 служив на командних посадах у Білорус. військ, окрузі, потім був слухачем академії Генштабу. 1939^3 служив на Дал. Сході, був учасником боїв на Халхін-Голі (1939). 1944 воював на фронтах II Світової війни, був двічі поранений. Закінчив війну у званні полковника на посаді начальника штабу дивізії. 1945-61 — на викладацькій і наук, роботі у Військ, академії. 1948 став кандидатом військ, наук. Г. — автор 83 робіт із військ, історії, теорії і кібернетики. З 1959 — нач. кафедри операт.-тактичної підготовки, генерал-майор. У серпні 1961 захистив докт. дисертацію. Після XX з’їзду КПРС, критично переглянувши сформов. у СРСР політ, сист., її «невідповідність ідеалам ленінізму», відкрито виклав свої погляди на зборах в Академії та на район, парт-конференції в Москві, закликав «підсилити демократизацію виборів». Було позбавлено депутат, мандата за «політ, незрілість», відразу усунуто від викладання в Академії, оголошено сув. догану по парт, лінії й переведено на службу в Далекосхідний військ, округ (м. Уссурійськ). Восени 1963, перебуваючи у відпустці в Москві, створив підп. орг-цію «Спілку б-би за відродж. ленінізму», написав і поширював листівки про бюрократ, переродж. рад. влади з критикою її каральної сист. (придушення заворушень у Новочеркаську, Темиртау та Тбілісі).