Григорій Іванович Граб’янка автора однієї з найвидатніших пам’яток української історіографічної прози кінця XVII початку XVIII століття. Граб’янка вчився у Києво-Могилянській, колегії володів принаймні кількома мовами: польською, латиною, німецькою. З 1686 року він був на військовій службі, спочатку гадяцьким сотником, полковим осавулом, а з 1717 року гадяцьким полковим суддею.
Граб’янка брав участь у депутатації представників козацької старшини на чолі з наказним гетьманом Павлом полуботком до царя Петра I. Під Коломацькими чолобитними що вимагали повернення козацтву старих прав і виборів, а не призначення Гетьмана, був і підпис Григорія Граб’янки, перший серед підписів Гадяцького полку після передачі чолобитних.
Григорій Граб’янка як і Павло Полуботок та інші представники старшини восени 1723 року був ув’язнений у Петропавлівській фортеці. Його звільнили лише після смерті Петра I у лютому 1725-го, а в 1730 році Григорій Граб’янка став гадяцьким полковником. Документальні матеріали дають фахівцям підставити твердити що на цій посаді він виявив себе справедливою непримиренною до хабарництва і утисків простого люду людиною. Загинув Граб’янка близько 1737 року час Кримського походу проти татар.
Літопис Григорія Граб’янки вперше був опублікований ще в 1793 році в журналі Федора Туманського „російський магазин”, але там не вказали ім’я автора твору. До того ж цей журнал швидко зробився бібліографічною рідкістю. члени Київської тимчасової комісії для розгляду давніх актів готуючи в 1853 році до видання пам’ятку не знали про ту публікацію. Нарешті у 1992 році в Києві літопис було переведено саме за виданням 1853 року.
У цьому літописі фактично Граб’янка викладає історію України з найдавніших часів і до 1709 року. За змістом літопис можна ділити на три частини: в першій розповідається про події від початків козацтва до народно-визвольної війни, у другій найбільш розлогій про саму війну, а в третій – ідеться про те що відбувалося в Україні по смерті Богдана Хмельницького. Оскільки Граб’янка прихильник автономії України в Союзі з Москвою то він вибирає цей критерій ставлення до Росії як основний і виходячи з нього наділяє різних осіб тими чи іншими якостями.
Протягом довгого часу учені намагалися розглядати Літопис Граб’янки як історичне джерело, але згодом з введенням науковий обіг низки важливих документів вдалося встановити що твір містив чимало фактично помилок. Нині фахівці твердять що Літопис Граб’янки слід розглядати в першу чергу як літературну пам’ятку, а не як історичну.
Граб’янка вводить у свою розповідь вірші, напів-легендарні перекази. На основі таких переказів написані оповідання про будівництво фортеці Кодак, про захоплення Богданом Хмельницьким королівських привілеїв у Барабаша, про смерть і похорон Хмельницького та інших.