Гунашевський Михайло

Гунашевський Михайло (р.н. невід.-помер після 1672) — український літописець, дипломат, церковний діяч. Родом з Поділля. Походив з українського шляхетського роду Гунашевських. Освіту здобував в Замойській академії в Замості. З 1646 стає відомим в історичних джерелах, як церковний служитель. Під час Визвольної війни 1646-54 служив в Генканцелярії, яку очолював І. Виговський (Гунашевський був одружений на доньці Виговського Мар’яні). 1651 був у складі козацького посольства до Москви, яке від імені Хмельницького просило царя Московії прийняти гетьмана з усім козацтвом й усю Україну «під високу руку» царя, у московське підданство. Разом з іншими рідними та наближеними до гетьмана Хмельницького, брав активну участь у підготовці та проведенні Переяславської ради 1654. Був у складі посольства, яке брало участь в засіданні (1659) польського Сейму, на якому ратифіковано Гадяцький договір (1656). Виконував різні доручення дипломатичного характеру за часів гетьманства Виговського. Після того, як Виговський зрікся булави, полишив Київ і перебрався до Перемишля, де служив протоієреєм кафедрального собору.
Увійшов в історію України і, зокрема, козацтва, як автор рукописного літописного збірника, названого згодом «Львівським літописом» (30-40 рр. XVII ст.). Намагався відтворити історію України, починаючи з 1339, спираючись при цьому на «Галицько-Волинський літопис» та інші писемні джерела. Подає досить цікаві відомості, пов’язані з козацько-селянськими повстаннями 1630-31 та 1637-38 років, а також із Визвольною війною під проводом Б. Хмельницького. Був охоронцем українського Православ’я, полемізував та вів боротьбу з католицизмом й уніатством. Літопис його пройнятий духом українсько-козацького патріотизму.