Гуслистий Кость

Гуслистий Кость (1902-1973) — український історик та етнограф. Доктор історичних наук (з 1963), член-кореспондент АН УРСР (з 1969). Народився в м. Олександрівську (Запоріжжя) Катеринославської губ. Закінчив Катеринославський (Дніпропетровський) інститут народної освіти (1926). Навчався в аспірантурі при цьому ж інституті (1928-30) та при Харківському інституті культури (1930-31). Працював старшим науковим співробітником Інституту історії української культури (1931-34), згодом (1934-35) старшим науковим співробітником Ін-ту Т. Шевченка, та в Інституті історії АН УРСР (1936-54); в 1954-73 працював в Ін-ті мистецтвознавства, фольклору та етнографії. Тема його докторської дисертації — «Питання історії України і етнічного розвитку українського народу (період феодалізму)» (1963). Один із авторів (спільно з О. Апанович) праці «Запорізька Січ та Гї прогресивна роль в історії українського народу» (1954), в якій оглянуто всю історії січового козацтва, від його виникнення до ліквідації російськими військами в 1775. У збірнику «Нариси з історії України» (2-3 випуски, 1939-41) виступив з циклом публікацій, присвячених причинам виникнення козацтва та його ролі в історії України ХУІ-ХУІІ ст. Будучи членом президії та заступником голови правління Українського товариства охорони пам’яток історії і культури (1966-71), брав участь у розробці проекту створення Державного історико-культурного заповідника запорізького козацтва (60-і роки). Вважається одним із авторитетних істориків з історії козацтва.