«Густинський літопис» поєднує давню традицію української історичної літератури, що тягнеться від перекладів хронік візантійських письменників та зведень літописців княжої доби до початків новочасних форм історіографічної творчості.
Він починається викладом подій всесвітньої історії в дусі хронографів. Далі автор переказує історію давньої України-Руси, південних князівств XII—XIV ст.. Литовської Русі, використовуючи «Повість минулих літ», Київський і Галицько-Волинський літописи, білорусько-українсько-литовські («західноруські») літописи, Києво-Печерський патерик, різні житія святих, а також польські хроніки Мартина та Йоахима Бельських, Мартина Кромера, Олександра Гвагніна, Матвія Стрийковського та ще деякі книжні й усні джерела. Розповідь він доводить до 1598 р. Наприкінці «Густинського літопису» характер викладу змінюється — хроніку завершують три полемічні нариси на теми з недавнього для укладача і читачів XVII ст. минулого: «Про початок козаків», «Про введення нового календаря», «Про унію, як вона почалась у Руській землі».
«Густинський літопис» не є простою компіляцією з різних джерел, а відзначається оригінальним тлумаченням фактів і новим поглядом на історію як предмет. Він справив помітний вплив на подальшу українську літературу, зокрема на «Патерикон» Сильвестра Косова, «Синопсис», обробки житій княгині Ольги й князя Володимира Святославича.
«Густинським» цей літопис названо тому, що основний його список був знайдений в Густинському монастирі під Прилуками. Укладення цієї хроніки відносять до 1623—1627 років і з певною мірою ймовірності пов’язують з діяльністю архімандрита Києво-Печерської лаври Захарії Копистенського (?—1627). Збереглася вона у списках другої половини XVII ст. Основний з них датовано 1670 роком. Дійшов він до нас у збірнику ченця Густинського монастиря Михайла Лосицького, котрий додав до твору свою яскраву передмову. Саме за мікрофільмом із збірника Михайла Лосицького (Російська державна бібліотека у Москві, колекція Товариства історії та старожитностей російських при Московському університеті, фонд 205, №118) зроблено вміщений тут переклад. Оригінальний текст хроніки опубліковано (не повністю) Осипом Бодянським (1808—1877) у додатку до Іпатського літопису (Полное собрание русских летописей, изданное… Археографическою комиссиею. Том второй.— СПб., 1843.— С. 233—373).