Дашкевич Ярослав

Дашкевич Ярослав (1926) — відомий український історик, сходознавець, голова Львівського відділення Інституту української археографії НАН України. Закінчив Львівський ун-т (1949). Доктор історичних наук (з 1994), професор Львівського держуніверситету ім. І. Франка (з 1996). Автор понад 400 наукових праць. Син генерал-хорунжого армії УНР Романа Дашкевича, організатора корпусу Січових стрільців у Києві (1917). Був репресований комуністичним режимом і 1949-56 був в’язнем комуністичних концтаборів. Перу Я. Дашкевича, зокрема, належать праці; «Гетьманська Україна: полки, полковники, сотні Лівобережжя, І» (1990), «Гетьманська Україна. Лівобережжя, II» (1990), «Українці в Криму (ХУ-поч. XX ст.)» (1992), «Іван Мазепа і Росія» (1994), «Ясир з України (ХУ-перш. пол. XVII ст.) як історико-демографічна проблема» (1993), «Павло Тетеря, незрозумілий гетьман» (1995), «Полково-сотенний лад ХУІІ-ХУІІІ ст. на Україні — штучна «біла пляма» (1990); «Українсько-іранськи переговори напередодні Хотинської війни» (1971) та низка інших.