Денисов Адріан (1764-1841) — генерал-лейтенант. Військовий отаман війська Донського. Розпочинав службу в 12 років (в 1776) під командуванням свого дядька Ф. Денисова.
В 1788 взяв участь в Турецькому поході, під час якого командував загоном козаків. Учасник штурму Ізмаїла (1790), під час якого діяв у складі колони генерала Орлова. Він першим увірвався на бастіон і був нагороджений орденом Св. Георгія 4 ст., за поданням О. Суворова. В 1796 він командував полком у Перському поході, а вже під час Італійського походу був походним отаманом і командував корпусом, що складався з восьми козацьких полків. Його козаки прославилися в битвах при Бергамо і Мелані. Він вів їх через Альпи у складі військ О. Суворова (1799).
За Італійський похід А. Денисову було присвоєне чин генерал-майора. В 1805-1806 він кілька разів виконував обов’язки наказного військового отамана. Діючи в складі Молдавської армії, під командуванням генерала М. Платова, очолював його авангард. В 1810 році відзначився, воюючи в складі корпусу генерала Каменського. В 1818 році, після смерті отамана М. Платова, генерал А. Денисов, уже в чині гене-рал-лейтенанта, був призначений його наступником. На посаді військового отамана А. Денисов націлив свої зусилля на реорганізацію Війська Донського. В 1819 йому дозволено було сформувати Комітет для створення «Положення про внутрішнє і воєнне управління Військом Донським». Проте майбутня реорганізація багатьох високих чинів Донського війська не влаштовувала. Вони зуміли підірвати довіру до А. Денисова з боку військового міністра 3. Чернишова і навіть з боку імператора. В січні 1821 надійшов Височайший указ, яким А. Денисова було відсторонено від командування Військом Донським. Майже 20 років він намагався пробитися до імператора, прагнув виправдатись, повернути собі чесне ім’я, але це йому так і не вдалося. Помер він в 1841, всіма забутий.
По-справжньому про генерала Денисова згадали лише в 1904 році, коли його іменем назвали Сьомий Донський козацький полк.