Денисов Федір (1738-1803) — генерал від кавалерії, граф. Один з найславетні-ших донських генералів. У довідковій книжці Імператорської Головної квартири «Козацькі війська. Хроніка гвардійських козацьких частин» про нього мовиться: «Граф Федір Петрович Денисов, слава і блискуча окраса донських козаків, уславлений своєю винятковою хоробрістю і військовим талантом, а також тим, що з простих козаків дослужився до генерала від кавалерії і першим серед донців був возведений в графське Російської імперії достоїнство.
Тіпо його було зрешечене ранами й одна куля залишалася в тілі понад 15 років, після чого була виявлена в нозі, нижче коліна, і вирізана. В 22-х битвах, проведених графом Денисовим, військами його вбито понад 50 тисяч противника, взято в полон близько 1-ої тисячі осіб, серед них 6 пашів та генералів, а також відбито 161 прапор і 107 гармат».
Мужність та особливі подвиги генерала Денисова засвідчує і «Височайша грамота», написана від імені імператора Павла І за підписом графа О. Растопчина. У ній мовиться, що службу він розпочав в 1756, рядовим козаком Війська Донського, але того ж року йому надали чин полкового осавула, а в вересні 1770 він став «донським полковником», тобто полковником Війська Донського. Ще через три роки отримав чин майора російської армії, а в 1775, у чині бригадира, вже командував кількома козацькими полками. Козаки Ф. Денисова воювали в Оренбурзьких степах, у Дагестані, в районі Кизляра. У 1770 він взяв участь в Кагульскій битві. Але найбільше прославився під час штурму Ізмаїла. Коли з фортеці вийшов турецький загін чисельністю до 6 тисяч багнетів, Денисов зі своїми козацькими полками напав на нього і понад тисячу солдатів убив, а близько 1700 взяв у полон. При цьому було захоплено 12 прапорів. Довелося йому повоювати і під стінами фортець Татар-бунар, Акерман, штурмувати румунське місто Тульчу. В 1779 козацький корпус генерала Ф. Денисова було кинуто на Крим, де він жорстоко придушив антиросійське повстання татар. Удруге з такою ж жорстокістю він придушував повстання кримських татар в 1783 році. Досвід придушення повстань у Криму негайно був поцінований у Петербурзі, і коли при дворі імператора вирішували: кого кинути на придушення польського повстання на чолі з Костюшко, зупинилися на постаті генерала Ф. Денисова. Перша битва з польським корпусом, що нараховував близько 13 тисяч шабель, відбулася в 1790, на Західному Бузі. Поляки програли, втративши понад 1100 повстанців убитими і 67 полоненими. А 26 травня цього ж року під Щекоченим відбулася генеральна битва, в якій російські козаки діяли спільно з військами прусського короля. Цього разу карателі Ф. Денисова атакували корпус під командуванням самого С. Костюш-ка. За даними росіян, поляки нібито втратили в цій битві до 17 тисяч повстанців убитими і кілька тисяч полоненими. Наступна битва відбулася при Мочевицах. Тут військо Костюшко було остаточно розгромлене, а сам ватажок захоплений росіянами у полон. Разом з ним у полоні опинилися повстанські генерали Каменський, Си-раковський, Княжевич та понад 200 старших офіцерів. Саме після придушення польського повстання, на Ф. Денисова буквально посипалися нагороди. Крім кількох найвищих орденів Російської імперії, він був нагороджений від імені прусського короля Фрідріха II орденом Красного Орла; від польського короля Станіслава Августа
— орденом Білого Орла і Св. Станіслава. І це за придушення польського повстання Ф. Денисов був удостоєний (1799) графського титулу. В січні 1798 імператор Павло І наблизив його до своєї свити, наказавши командувати Лейб-гвардії козацьким полком, який складав особисту охорону імператора. А це вважалося надзвичайно високою честю для будь-кого з генералів.
У серпні 1904 ім’я генерала від кавалерії графа Федора Денисова було присвоєне Одинадцятому Донському козацькому полку Війська Донського.