Денікін Антон

Денікін Антон (1872-1947) — відомий російський військовий діяч. Публіцист. Генерал-лейтенант. Народився в с. Шпетель Дольний, неподалік польського міста Вроцлава, Варшавської губернії, у родині офіцера, який дослужився до офіцерського чину з рядового, що колись, як кріпак, був відданий у рекрути одним з курських поміщиків. Закінчив військове училище, а в 1889 — Миколаївську академію Генштабу. Як начальник штабу дивізії та командир окремого загону, брав участь у російсько-японській (1904-1905) війні. В 1910 — командир полку, у Першу світову, в чині генерал-майора, був генерал-квартирмейстром армії Брусилова, згодом командував бригадою, дивізією. Один з організаторів білої Добровольчої армії, значну частину якої складали частини, сформовані з донських, кубанських і терських козаків. Після смерті генерала Корнілова, став головнокомандувачем Збройними Силами Півдня Росії, що контролювали й такі суто козацькі території, як Донська і Кубанська області. Навесні 1919 Добрармія розпочала наступ на територію України. У вересні-грудні вона зуміла окупувати Київ, витіснивши звідти війська Української Народної Республіки. Після розгрому Добрармії частинами Червоної Армії, емігрував (1920) за кордон, передавши рештки своєї армії під командування генерала Врангеля. З 1925 по 1940 рік жив у Парижі. Він — автор п’ятитомного видання «Нарисів російської смути», в яких чимало сторінок присвячено антибільшовицькій боротьбі донського та кубанського козацтв, тому розколові, якого зазнало козацтво, поділившись на «білих» та «червоних». Його перу належить також книжка «Похід і смерть генерала Корнілова». Пред-ставники німецького командування намагалися схилити його до співпраці з керівництвом Третього рейху, пропонуючи очолити російські війська, які б, спільно з німецькими. брали участь у війні (1941-1945) проти Радянського Союзу, проте А. Денікін кілька разів відхиляв цю пропозицію. В 1945 переїхав до США. Останні роки свого життя працював над книжкою мемуарів «Шлях російського офіцера». Помер, так і не завершивши роботу над нею. Опублікована вже по смерті А.Денікіна, в 1953.