Дерегус Михайло

Дерегус Михайло (1904-1997) — відомий український графік та живописець. Народний художник України. Член-кореспондент Академії Мистецтв України (з 1958). Родом із с. Веселого (тепер Харківського р-ну на Харківщині). В 1922-1930 навчався в Харківському художньому інституті. Автор картини «Трипільська трагедія» (1935), офорту «Катерина» за поемою Т.Шевченка, графічної серії «Українські народні думи й історичні пісні» (1947-1950), значна частина робіт якої присвячена українському козацтву. Відомі його ілюстрації до повісті М.Гоголя «Тарас Бульба» (1947), до роману Натана Рибака «Переяславська рада». Йому належать картини «Тарас на чолі війська» (1952, йдеться про Тараса Бульбу), яка зберігається в Київському державному музеї українського мистецтва, і триптих «Дума про козака Голоту». Широкого визнання набули його полотна «Переяславська рада»(1952, у співавторстві), «Портрет Богдана Хмельницького» (1954), серія картин «Хмельниччина» (1941-45). Тривалий час (1956-62) був головою Спілки художників України. Лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Шевченка.
Десятий Донський козацький, генерала Луковкіна, полк — полк у складі Донського козацького війська. Сформований в 1872, для відрядження з Дону на «зовнішню службу». Первісна назва-Донський козацький № 31 полк. У липні 1875 перейменований на Донський козацький №10 полк. А в травні 1894 він уже називався — Десятий Донський козацький полк. В серпні 1904 у полка з’явився «вічний шеф», ним став генерал Гаврило Луковкін (див.). Відтак, полк почав називатися -Десятий Донський козацький, генерала Луковкіна, полк. У квітні 1869 полку було вручено Георгіївський прапор з написом: «За подвиги, виявлені в Вітчизняну війну 1812 року при Краоні і Лаоні». Цей прапор має свою історію. Він з’явився в 1816 і був вручений тоді Тринадцятому Донському козацькому, Мельникова 5-го, полку. На час вручення прапора Десятому Донському, Тринадцятого полку Мельникова вже не існувало. В 1910 полк перебував у складі Першої Донсьюї козацьюзї дивізії. В Громадянську війну (1918-22) в Росії, частина юззаків полку брала участь у боях на боці «білих», частина — на боці «червоних». Після утвердження в Росії радянської влади, полк було ліквідовано разом з усім Донським козацьким військом.