Дзира Ярослав

Дзира Ярослав (1931) — відомий український історик та літературознавець. Народився в с. Трушевичі Старосамбірського р-ну на Львівщині. Освіту здобував на філологічному факультеті Київського держуніверситету (1958). Кандидат філологічних наук, науковий співробітник Інституту історії Національної Академії Наук України, академік Української Могилянсько-Мазепинської академії наук (Канада, 1991). До козацького доробку Я. Дзири можемо віднести упорядкування ним біографічного збірника «Гетьмани України» (1991), а також його наукові праці та розвідки: «Українська історіографія другої половини ХУІІ-поч. XVIII ст. та перекази про Б. Хмельницького» (1968), «Самійло Величко та його літопис» (1971), «Хроніка Мартина та Йоахима Бєльських про історію козацтва» (1972), «Михайло Грушевський та козацькі літописання ХУІІ-ХУІІІст.». В 1971 виступив, як упорядник, автор передмови та наукових коментарів до видання «Літопису Самовидця». Усього перу Я. Дзири належить понад 300 наукових праць серед яких і його кандидатська дисертація «Літопис Самійла Величка і творчість Тараса Шевченка» (1961). За комуністичного режиму в Україні, Я. Дзира зазнавав переслідувань, як «буржуазний націоналіст», тривалий час діяла заборона на публікацію його праць в радянських виданнях.