Дике Поле

Дике Поле — назва південноукраїнських степів, тобто всього того незаселеного чи малозаселеного простору, що пролягав між пониззям Дністра, Дніпра і сягав Дону. В історичних джерелах ХІ-ХІІІ ст. ця територія іменується Половецьким степом (Дешт-і-Кипчак). Поняття «Дике Поле» набуло широкого вжитку в розмовній мові та в документах і свідченнях хроністів з другої полов. XV ст., коли в ці степи почали втікати українські та російські кріпаки і в них створювалися козацькі осередки. Значна територія Дикого Поля була підпорядкована Запорізькій Січі. Тут існували козацькі зимівники, існували козацькі паланки з прикордонними постами, артілями промисловиків тощо. Воно не раз ставало ареною жорстоких битв між козаками та татарами, турками, поляками, росіянами. Термін «Дике Поле» перебував у вжитку до XVIII ст., тобто до остаточного виходу України до берегів Чорного моря, а отже, до заселення цієї території.