Добровольчий (15-й) козацький кавалерійський корпус військ СС — корпус російських козаків (спочатку у складі німецької армії, Вермахту, а згодом, з листопада 1944, — у складі військ СС), формування якого почалося в березні 1943, в Херсоні, з козаків, які відступили сюди з Дону, Кубані та Тереку, не бажаючи знову опинятися на території, зайнятій радянськими військами, під режимом комуністів.
Незабаром перші підрозділи корпусу були перекинуті до Білорусії, і там, в районі Новогрудка, з них сформовано 1-у добровольчу козацьку дивізію, якою командував генерал-майор Гельмут фон Паннвіц (див.). У вересні 1943 дивізію перекинули, спочатку до Північної Італії, а згодом — до Югославії, для боротьби з партизанами. В серпні 1944 дивізія була підпорядкована рейхсфюреру СС Гіммлеру. Після приєднання до неї інших козацьких добровольчих підрозділів, вона була реорганізована в Добровольчий Козацький кавалерійський корпус СС, переданий в листопаді 1944 у підпорядкування Головного штабу СС. До складу корпусу ввійшли два батальйони російських козаків, які доти придушували визвольний рух у Польщі, в районі Кракова; 5-й російський козацький навчально-запасний полк, що дислокувався у Франції; 69-й козацький поліцейський батальйон з Варшави; 360-й російський добровольчий козацький полк під командуванням полковника фон Ретельна, який воював на Західному фронті, російський козацький охоронний батальйон з Ганновера, а також російські військовополонені, які мали козацькі родоводи. Корпусу додатково було передано батарею 105-мм гаубиць, батарею шестиствольних мінометів (типа «Катюш»), 12 танків та самохідних гармат. В грудні 1944 корпус завдав значних втрат 133-й дивізії Червоної Армії на р. Драві. Офіційний наказ рейхсфюрера СС Гіммлера про створення корпусу з’явився 25 лютого 1945. Спільно з четниками Драже Михайловича та німецькими військами, корпус вів боротьбу з партизанською армією И. Броз Тіто і наступаючими радянськими військами. На кінець війни корпус нараховував понад 35 (за іншими даними — до 40) тисяч бійців. У травні 1945 козаки добровільно роззброїлися в долині ріки Драви, в Австрії, і здалися англійським військам. В червні 1945 майже всі вони були видані радянським військам, після чого — передані частинам НКВС. Більшість козаків була розстріляна комуністами, або загинула в сибірських концтаборах. В 1998 в Москві, біля храму Всіх Святих, 15-му Добровольчому козацькому кавалерійському корпусу військ СС группенфюрера СС Гельмута фон Паннвіца було споруджено пам’ятник, на якому зазначено: «Воинам русского общевоинского союза, русского корпуса, казачьего стана, казакам 15 кавалерийского корпуса, павшим за веру и отечество». Увічнивши подвиги російських козаків 15-го кавкорпусу СС, ініціатори цього увічнення чомусь «забули» викарбувати на пам’ятникові ознаку його приналежності до «СС». Але згодом, очевидно, згадають і допишуть.
Коли енциклопедія вже готувалася до виходу в світ, з’явилося повідомлення в пресі про те, що дошку з написом на цьому пам’ятнику було розбито представниками якогось прокомуністичного угруповання (травень 2007) і що пам’ятник став місцем зборів російських профашистських організацій.