Долгоруков Василь

Долгоруков Василь (1667-1746)- визначний російський військовий та політичний діяч. Фельдмаршал. Походив з давнього князівського роду Долгорукових, котрий дав Росії кількох відомих діячів. Брав участь у Північній війні (1700-1721). В 1708 командував загоном російських військ, котрий придушував на Дону козацько-селянське повстання Кіндрата Булавина. Під час Полтавської битви (1709) командував запасним загоном кінноти, яку ввів у бій, щоб завершити цілковитий розгром шведської армії. Відзначився під час Прутського (171 і) походу Петра І. Прославився під час штурму польського міста Штецина (1713). В 1715 був особистим представником, намісником Петра 1, в Польщі. В 1718, за підтримку царевича Олексія Петровича, був позбавлений Петром 1 усіх своїх чинів і засланий до Солікамська. В травні 1724, після коронування Катерини І, йому дозволили повернутися на службу в чині полковника. Був призначений головнокомандувачем військами, котрі діяли на Північному Кавказі. Під його командуванням перебували терські та кубанські козаки. В 1728 імператор Петро 11 надав йому чин фельдмаршала. Після смерті Петра ІІ був ув’язнений у Соловецький монастир, але згодом реабілітований імператрицею Єлизаветою. Вона повернула йому фельдмаршальський чин та призначила президентом військової колегії. Діяльно займався реорганізацією російської армії.