Долгоруков Григорій

Долгоруков Григорій (1656-1723) — князь, відомий російський військовий та політичний діяч. Походив зі старовинного дворянського князівського роду Долгорукових. На політичну арену вийшов у 1700, коли прибув до Польщі з таємним дорученням царя Петра І: домовитися з королем Августом щодо спільних бойових дій проти військ Карла XII. Був надзвичайним послом при польському дворі. По тому, як в 1707 Варшава опинилася в руках шведів, а Август II зрікся корони, Г. Долгоруков повернувся до Росії. Саме князю Г. Долгорукому випало репрезентувати російську корону під час виборів (і керувати виборами) українського гетьмана Івана Скоропадського, котрий мав замінити гетьмана І. Мазепу, що став союзником шведського короля Карла XII. Командував корпусом під час Полтавської битви (1709), де відзначився особистою хоробрістю. В 1709, після поразки шведів, призначений послом у Польщі, але своїми намаганнями всіляко відстоювати єдність Польщі і Росії та антикатолицькими висловлюваннями настроїв проти себе значну частину польського двору і церковників. Вважаючи, що подальше його перебування в Польщі неможливе, він у 1721 подав у відставку. Після відкликання з Варшави, став російським сенатором.