Долішній Василь Михайлович (нар. 13.11.1930, с. Підлужжя Тисменицького р-ну Станиславівської (Івано-Фр.) обл. — пом. 31.12.1995, с. Підлужжя) — інженер.
Учасник укр. нац.-визв. руху. Член ОУН, воїн УПА. Політв’язень рад. тюрем і концтаборів (1946-54, 1972-81,1984-87). Член УГС (1989). Член-засновник ВТПР (1989), УРП (1990).
Навесні 1944 став спецкур’єром УПА.
14.11.1946 потрапив до рук енкаведистів. Його було жорстоко катовано, але він нікого не видав. Утримувано в Тисме-ницькій, потім — у Станиславівській тюрмах. Як неповнолітнього, засуджено за ст. 54 КК УРСР на 10 р. ув’язнення і 5 р. обмеження прав. До повноліття утримувано в Князівській тюрмі під Львовом. 19.08.1948 взято на етап, через Харків, Красноярськ, по Єнісею — у Дудінку, далі в Каеркан. Працював на шахтах, де пізнав усі жахи ГУЛАГу.
4.09.1954 звільнено амністією як за-судж. неповнолітнім. Повернувся додому, працював у газовому госп-ві Івано-Фр. й одночасно здобував середню освіту у вечір, школі міста. Незабаром вступив і закінчив Львів, житлово-комун. технікум, а потім — заоч. відділ. Івано-Фр. ін-ту нафти і газу, отримавши диплом інженера-газовика. У справах служби мав відрядження по всій Україні, тож мав можливість розповсюдж. самвидав, зокрема трактат І. Дзюби «Інтернац. чи русифікація?», вів просвіт, діяльність.
1.02.1972 заарешт. і 21.02 засудж. Івано-Фр. обл. судом за ст. 62 ч. 1 КК УРСР на 7 р. таборів сув. режиму і З р. заслання. Відбував покарання в таб. Мордовії ЖХ-385/19 і № З, познайомився з В. Чорново-лом, В. Стусом. 30.10.1975, у день політв’язня, етаповано в табори перм. обл., брав акт. участь у голодуваннях, різних акціях протесту на оборону прав політв’язнів та проти нац. дискримінації в СРСР. Через це неодноразово карався в карцерах. Мав велике виснаження, хворів на туберкульоз. Заслання відбував у сел. Комсомольський Карагандинської обл.
12.12.1981 Д. звільнено по закінч, терміну. Допомагав політв’язням і їхнім родинам, зокрема О. Заливасі, Л. Возняк-Лемик.
У липні 1984 засудж. за сфабрикованою кримінальною ст. 206 КК УРСР. Відправлено на З р. в табори сув. режиму в Комі АРСР.
7.09.1987, під час «перебудови», було звільнено. 7.02.1989 Д. став одним із перших в Івано-Фр. обл. членом УГС. Організовував збори й мітинги, насипання й освячув. могил вояків УПА, розповсюдж. самвидавну літ-ру.