Дониченко Євген Григорович (нар. 14.07.1939, м. Донецьк) — робітник. Учасник укр. правозах. руху. Політв’язень рад. тюрем і концтаборів (1957-64).
1956 створив дем. гурток, який мав стати осередком майбутньої дем. партії, що мала б на меті б-бу з панівним режимом. (Під той час навчався у вечірній школі й працював слюсарем трамв.-тролейбусного парку.) Члени гуртка займались розповсюдж. у Донецьку та ін. містах Донбасу листівок проти сталінізму, за свободу політв’язням та ін. нац.-патріот. гаслами. 14.12 група розповсюдила 150 листівок із нагоди річниці розстрілу укр. поета Д. Фальківського. Звертався з листами до діячів укр. культури. Ці листи й листівки опинились у КДБ як знайдені під час обшуків або передані туди самими рад. громадянами. Дем. гурток проіснував 1,5 р.
3.08.1957 Д. заарешт. Під час обшуку вилучено виготовлені листівки й «парт, архів», чернетки статей та виписки з книг про примусову колективізацію, а також саморобні патрони. 29.11.1957 Донец, обл. суд засудив Д. за ст. 54-10, 54-11 КК УРСР на 8 р. позбавлення волі та 5 р. обмеження прав. Карався в мордов. таборах. Спілкувався з політв’язнями різних національностей, деякий час жив в одному бараці з митрополитом Йосипом Сліпим. 1958 спілкувався з О. Тихим, С. Бабичем та ін. За поруш, режиму двічі потрапляв до ШІЗО.
8.05.1964 за постановою Президії ВР УРСР термін Д. було скорочено фактично до відбутого. Повернувся в Донецьк. Повністю реабілітовано 1994. Жив у Донецьку.