Культурний процес життя західноукраїнських земель, а передовсім Галичини, був би неповний, якщо б, бодай в загальних рисах, не вказати на різні форми культурно-освітньої діяльності, якою провідні кола старались охопити широкі маси українського населення. Таку саме діяльність вели почасти такі установи і організації для свого членства, як „Рідна Школа», Взаємна Поміч Українських Учителів, Т-во Українських Наукових Викладів ім. П. Могили, протиалкогольне т-во „Відродження», ремісниче т-во «Зоря», студентські організації і т.п. Вони організували членство, активізували його працю, влаштовували з’їзди, конференції, доповіді та видавали відповідну літературу.
На передове місце серед них висунулося своєю організаційною, як і видавничою діяльністю, матірне Т-во „Просвіта” у Львові, яке мало свої філії по містах Галичини, а зокрема розгорнуло воно видавничу діяльність. І довкола „Просвіти” зосереджувалось усе національно-культурне життя широких кіл громадянства. В порівнянні до довоєнного стану, „Просвіта», за польських часів все таки зуміла широко розгорнути свою діяльність, передусім у видавничій ділянці. Централя „Просвіти” періодично видавала, як і в довоєнних роках. «Письмо з Просвіти», (яке згодом перейменовано на „Народну Просвіту»), «Аматорський театр», а теж місячник «Життя і знання», а разом з цим книжечки науково-популярного змісту. Очевидна річ, у цій своїй культурно-освітній праці доводилось „Просвіті” поборювати різні адміністрацій ні перешкоди, а то й шикани з боку польської влади.
Куди важче і складніше було вести таку ж працю на північно-західнім окраїнах (Холмщина, Підляшшя), а зокрема на Волині, яку польська адміністраційна влада відгородила від Галичини т.зв. „сокальським кордоном”, тобто не дозволяла на будь-які організаційні зв’язки українських інституцій Галичини з волинськими. Все ж таки і тут розвинулись деякі умовини для ведення національно-культурної праці, зокрема на просвітянському секторі, бо вдалося зорганізувати ряд клітин „Просвіти” в таких містах, як Крем’янець, Луцьк, Дубно, Рівне, Острог і інших.
Діяльність товариства «Просвіта» (За книгою «Семчишин М. Тисяча років української культури. К., 1993»)