Жданович Антін

Жданович Антін (р. н. і р. см. невід.) — визначний військовий і політичний козацький діяч XVII ст. Полковник київський (1650-53, 1655-56), дипломат, генеральний суддя (1656), наказний гетьман українського козацтва (1656-57). Родом з Київщини, походив зі шляхетського роду. Відомо, що до 1648 був сотником чигиринського реєстрового полку, в 1650 і 1651 очолював українські посольства до Туреччини, де вів переговори щодо статусу Чорного моря та умов торгівлі на ньому. В 1653 провадив переговори у Польщі, а 1654 — у Москві. Активний учасник Визвольної війни. Як наказний гетьман, очолив корпус, посланий Б. Хмельницьким на допомогу шведським та семиградським військам, котрі спільно виступили проти Польщі. Перед смертю Б. Хмельницький першим назвав його серед претендентів на гетьманську булаву. Саме А. Жданович очолював комісію-трибунал, яка 1652 засудила до смертної кари полковників Л. Мозирю, М. Гладкого та інших учасників заворушень, націлених проти умов Білоцерківського договору. За гетьманства Юрія Хмельницького, полишив Україну і в Польщі став на королівську службу. Під час битви між поляками і козаками під Могилевом-Подільським (лютий 1660) командував загоном польського війська.