Задунайська Січ

Задунайська Січ (1775-1828) — заснована кількома тисячами козаків, які подалися на контрольовані Туреччиною території після зруйнування російськими військами в червні 1775 Запорізької (Нової) Січі. Відомо, що тоді близько 10 тисяч козаків перейшли Південний Буг і розсіялися по турецькій території. До них приєдналися козаки, які осіли в гирлі Дунаю ще під час російсько-турецької війни 1768-74. Не бажаючи повертатися в Україну у складі російської армії, вони залишилися на Дунаї та в гирлі Дністра, проте козацької організації не мали. В 1778 султан Туреччини офіційно дозволив козакам створити Січ у степах між Акерманом (Б.-Дністровський) та Бендерами (Молдова). Але під тиском російської дипломатії, котра погрожувала війною, змушений був переселити козаків за Дунай, подалі від кордонів Російської імперії, де вже перебувала з 1775 певна частина козацтва. Ставка кошового розташовувалася в с. Дунавець. Територія (райя) Січі, котра включала в себе кілька юзацьких поселень, була підпорядкована Бреїльському (м. Бреїла в сучасній Румунії) губернаторові. Частина задунайських козаків перебувала на державному утриманні Туреччини, уряд якої забезпечував їх продовольством, зброєю та платнею. Основним промислом задунайців стало рибальство. Одначе досить успішно розвивалися і певні види землеробства, зокрема цим відзначалися козацькі громади сіл Катерлез, Карагарман, Озаклія, Нижній Дунавець, Саранасув… Вже наприкінці XVIII ст. на цих територіях виникли невеличкі рибні заводи, майстерні по виготовленню та ремонту човнів, торгові доми, значні тощо сільськогосподарські маєтки. Напередодні російсько-турецької війни 1828-29 населення, підпоряковане Січі, сягало 15 тисяч осіб. В 1828 задунайські козаки отримали наказ взяти участь у війні (1828-29) проти Росії, у складі військ якої було чимало українських козаків. Воювати проти них задунайці не мали ніякого бажання. У травні 1828 частина козаків та поселенців, загалом бл. 800 осіб, на чолі з отаманом И. Гладким, перейшла на бік Росії і взяла участь у боях проти Туреччини. Турки жорстоко розправилися з тими, що залишилися на Січі, а саму Січ зруйнували.