Феодальна роздробленість і безперервні конфлікти між гордовитими лицарями-дворянами призвели до великого поширення в епоху Середньовіччя замкової архітектури. Якщо в попередні періоди головні зусилля фортифікаторів були спрямовані на захист міст або ж створення фортів із невеликим гарнізоном солдатів, то за Середньовіччя саме замок стає головною оборонною спорудою Європи. Замок – це й будинок, і фортеця, і сторожовий пункт; тут улаштовують бали й несуть прикордонний дозор, а у випадку небезпеки стіни замка не тільки захищають життя синьйора, але й приймають під свій захист жителів навколишніх сіл.
У багатьох середньовічних замках башти зовнішнього кільця оборони не мали зсередини кам’яної стіни – замість цього стіна виготовлялася з дерева та штукатурки. Такі споруди називають півбаштами, або тристінними баштами. їхня конструкція пов’язана аж ніяк не з економію будівельного матеріалу, а з «підстраховкою» на випадок неприємностей
Як правило, архітектурний вигляд середньовічного замку такий, що його важко віднести до якого-небудь певного стилю: романські та готичні вікна можуть бути присутніми буквально на одній вежі, адже її не раз ремонтували після численних облог. У той же час, за конструкцією всі середньовічні замки мають багато спільного, що дозволяє розглядати замкову архітектуру Європи як єдине культурно-стильове явище.
