Запорізький корпус — частина регулярної Української армії часів УНР в 1918-20. Був сформований у найтяжчі для Української Народної Республіки часи, коли наприкінці січня українські війська відступали від Києва під тиском російських військ М. Муравйова. Основу мэрпусу становив Окремий запорізький загін військ Центральної Ради, до якого приєднувалися інші дрібніші загони українських військ та повстанців. Командиром загону було призначено українського генерала К. Прісовсь-ого. Корпус складався з двох куренів. Першим запорізьким куренем командував полковник О. Загродський, другим — полковник П. Болбочан. Чисельність загону сягала З тисяч багнетів. Запоріжці добре зарекомендували себе в боях з комуно-росіянами.
На початку березня 1917, після повернення до Києва, загін було розгорнуто в Запорізьку дивізію, командиром якої уряд УНР призначив генерала 3. Натіїва. Перший і другий курені загону було переформовано на Перший і Другий піші полки. Крім них, було сформовано Третій Гайдамацький піший полк, кінний полк ім. Гордієнка, окремий Гарматний полк та кілька інших допоміжних підрозділів.
Розгорнувши наступ проти комуно-російських військ. Запорізька дивізія разом з іншими українськими військами, пройшла до Харкова і ввійшла до нього. Саме тут наказом військового міністра О. Жуковського було створено Окремий запорізький корпус, що складався з двох військових груп: Донецької, яка під командуванням В. Сікевича взяти під контроль Донецько-Слобожанський регіон, витіснивши звідти російські та українські проросійські війська; та Кримської, яка під командуванням П. Болбочана, з боями пройшла до Криму і прорвалася на півострів, прагнучи взяти під свій контроль Чорноморський флот. Розгромивши комуно-російські війська, група виконала своє завдання, але після втручання в військові дії Німеччини, яка теж прагла заволодіти флотом та через військово-політичну ситуацію, що склалася, група змушена була залишити півострів і певний час взяла на себе охорону північно-східних кордонів з Росією. У листопаді 1918 запоріжці підтримали антигетьманське повстання Директорії і корпус було переформовано в корпус Армії УНР. Командиром його став П. Болбочан. Однак через непорозуміння з вищим командуванням в січні 1919 його було відсторонено від командування, натомість призначено полковника О. Волоха. У квітні 1919, після тяжких боїв з комуно-російськими військами, що відбувалися на Поділлі, корпус змушений був відійти на територію Румунії. Одначе звідти, через Галичину, запоріжці добулися до Волині, яка залишалася під контролем Армії УНР. Значна частина воїнів-запоріжців брала участь у Зимовому поході української армії 1919-20. Повернувшись з походу, запоріжці були об’єднані в Першу запорізьку стрілецьку дивізію УНР, яка проіснувала до кінця листопада 1920 року, коли частини дивізії змушені були відійти на окуповану Польщею Галичину.
Запорізький корпус
Category: Україна у 20 ст.