«Запорізький марш» («Козацький марш») — музичний твір, автор і походження якого не з’ясовані.
Дійшов до наших днів, завдяки сліпому бандуристові з м. Ромен Євгену Адамцевичу (1903-72), який почав публічно виконувати його в другій половині 50-х XX століття. Сучасного звучання набув після обробки для оркестру народних інструментів, яку 1969 здійснив народний артист України (з 1990) В. Гуцал. Уперше публічно прозвучав у цій обробці 12 квітня 1970, у виконанні Державного оркестру народних інструментів. Після гастрольної поїздки оркестру до Москви, де українська громада палко вітала виконання «Запорізького маршу», цей твір наказом з Москви був заборонений, як «буржуазно-націонапістичний». Відтоді, й аж до кінця 80-х, виконання його зі сцени, чи на радіо або телебаченні, було заборонено, всі записи його, які зберігалися на радіо або телебаченні, знищено. На початку 90 років, на хвилі національно-патріотичного руху в Україні, «Запорізький марш», по суті, став офіційним маршем-гімном національно-свідомої української громади, а згодом і Незалежної України.