Зборівський договір (1649)

Зборівський договір (1649) — договір, що був укладений між командуванням Визвольної армії та Польщею (Б. Хмельницьким та королем Яном II Казимиром) після невдалої для повстанських військ Зборівської битви (5-6 серпня 1649). Підписання договору відбулося 8 серпня 1649, у польському таборі поблизу м. Зборова (на Тернопільщині). Згідно з умовами цього договору, козацький реєстр обмежувався лише 40 тисячами шабель, тобто значна частина козаків залишалася поза реєстром, а отже, поза державним утриманням, поза законом. Польська шляхта здобувала право повернути собі всі відібрані повстанцями маєтності, а селяни-втікачі.
які не потрапили до реєстру, зобов’язані були повернутися до своїх власників, що викликало хвилю обурення серед козаків, учоращніх кріпаків. Водночас поляки вдалися до певних поступок. Так, у трьох воєводствах — Київському, Чернігівському та Брацлавському — влада польської шляхти значно обмежувалася, і там не мали права розміщуватися польські війська. Учасники повстання проти поляків не повинні були переслідуватися польською владою. Один із пунктів договору юридично закріплював право Б. Хмельницького на володіння м. Чигирином.