Києво-Могилянська Академія мала величезний вплив на культуру України. Її історії, розвиткові і досягненням присвячено чимало праць і студій.
І так визначний історик української літератури професор М. Возняк м.ін. стверджує: „Маючи професорами людей із західноєвропейською освітою, вони розвивали і серед українського громадянства і в письменстві науковий напрям, ознайомлювали з західноєвропейською наукою і методами наукових дослідів; знання латинської мови відкривало шлях до європейської науки». „ Києво-Могилянська Академія — пише історик М. Чубатий — стала правдивим першим українським університетом, що виховав сотні української освіченої інтелігенції за зразками західної культури». Будучи не тільки навчальним закладом, але і науково-ідеологічною установою, вона майже за 200 років свого існування виховала цілу плеяду державних, політичних, військових та освічених діячів, які дали великий вклад у національно-визвольну боротьбу і в розвиток культури, науки і національної самобутності. Велика заслуга в тому великого митрополита Петра Могили, який створив цілу добу в історії української культури і православної Церкви. „Можна з цілою рішучістю сказати, що доба Могили була апогеєм сили і значення православної Церкви в польській державі, епохою великої самопевності, свідомості своєї сили і далекосяглих надій православної ієрархії”. Цитуючи ці слова великого історика М. Грушевського, другий чільний і заслужений український історик наших часів О. Оглоблин стверджує: „Ці слова констатують факт величезного значення і щодо минулого стану української Церкви, від якого так різнилась Могилянська доба, і щодо майбутнього розвитку української національної ідеології. Великим щастям для України і Української Церкви було те, що в цей критичний момент української історії, на чолі Церкви став Петро Могила, цей великий чужинець, що зробив для неї стільки, що кілька наступних століть не могли, не зважаючи на всі зусилля своїх і чужих, витратити того величезного капіталу, що його утворено в часах Могили . . . Доба Могили — це доба великих планів і великих досягнень. Утворення Києво-Могилянської Колегії/Академії, цієї слави і гордості київських Афін, що незабаром стала „Альма Матер” для всього православного Сходу, це був той пам’ятник, що його було досить, щоб увіковічнити ім’я великого митрополита в історії української культури”.
Незвичайно високу оцінку значення і заслуг Києво-Могилянської Академії в історії розвитку українського вищого шкільництва та взагалі української духовності, подибуємо в по-мистецьки оформленій монографії київського видання, авторства Зінаїди І. Хижняк з 1981 р. Залишаючи на боці типове для українських радянських публікацій (теж і наукових) надто очевидне промосковське спрямування тієї праці, авторка, спираючись на багатющому джерельному матеріалі, в розділі п.н. „Культурні зв’язки Києво-Могилянської Академії” та в „Післяслові” до своєї публікації, дає ось яку характеристику цієї гордости української науки XVII-XVIII стт.:
. . .„Розвиток духової культури українського народу в XVII-XVIII стт. нерозривно повязаний з історією Києво-Могилянської Академії. Цей вищий загальноосвітній навчальний заклад протягом майже двох століть задовольняв освітні, наукові й громадські потреби України”. . .
„Саме в Академії формувалась українська літературна мова, література й поезія, в яких відбивались тенденції демократичного світогляду народу.
В Академії був започаткований перший в нашій країні театр. Ґрунтуючись на давніх вітчизняних, освітніх традиціях, Київська Академія змістом і рівнем навчання відповідала вимогам тодішньої вищої освіти”.
…..Саме з Академії вийшло багато визначних громадських, політичних державних і освітніх діячів, вчених письменників, поетів, художників, композиторів. Вони працювали в різних галузях суспільного й культурного життя. Були організаторами і викладачами численних освітніх закладів країни. Поповнювали органи управління Війська Запорізького, працювали в державних установах України й Росії, сприяли переведенню прогресивних державних реформ XVIII ст.”
„Києво-Могилянська Академія була визначним центром Просвітництва. її видатні діячі піднесли значення науки в громадському житті, поширювали серед народу освіту і наукові знання. Ідеї гуманізму й її просвітництва професори Академії пропагували в курсах лекцій, публіцистичних та літературних творах і втілювали у виховний процес”.
Але Академія була не тільки центром-джерелом, звідки український народ черпав силу і мудрість для своєї культури. Її вплив сягав далеко поза межі України. З послуг Академії її професорського складу, з наукових праць і друкарської продукції повними пригорщами користала передовсім Московщина, чи не повних двісті літ експлуатуючи українську культуру зокрема ж науку і її кращих творців у різних видах. Цій справі присвячено десятки різних праць і студій в мовах українській, російській, німецькій, англійській, тощо. Києво-Могилянській Академії дуже багато завдячувала в XVI 1-ХVIII стт. теж Білорусь, а крім цього шукали з нею творчих і активних зв’язків у різний час і в різній формі, такі країни як Угорщина, Дальматія, Молдавія, Болгарія, Сербія і інші.