Зорка Самійло

Зорка Самійло (р. н. і р. см. невід.) — український літописець XVII ст. Ще полемічніша й примарніша постать в українській історії, ніж постаті авторів «Слова о полку Ігоревім», чи «Історії русів». Всі дані, які є на сьогодні про цього хроніста, автора «Діаріуша», тобто «Щоденника», грунтуються лише на свідченнях іншого, але реального, літописця С. Величка, який стверджує, що родом С. Зорка був із Волині, тривалий час служив писарем на Запорізькій Січі, а на початку Визвольної війни (1648-1654) став писарем та особистим секретарем Б. Хмельницького. Упродовж усієї Визвольної війни, і згодом, аж до смерті Б. Хмельницького, цей хроніст нібито фіксував усі більш-менш помітні події в житті гетьмана та України. Отож, творячи свій «Літопис», С. Величко, за його словами, майже всю першу частину «Сказання про війну козацьку з поляками» написав, грунтуючись на свідченнях автора «Діаруша». Що, природно, надавало літописові самого С. Величка достовірності і значущості. Зокрема, С. Величко подав у своєму літописі текст промови Зорки під час похорон Б. Хмельницького. Проте всі спроби українських, російських і польських істориків віднайти хоч якісь докази реального існування С. Зорки та його «Щоденника» ні до чого не призвели. І це дуже дивно, оскільки така постать, як особистий секретар гетьмана Хмельницького, не могла залишитися непоміченою. До нас дійшли імена кількох тисяч навіть рядових козаків того часу, не кажучи вже про старшин. А тут раптом хроніст, який стільки років був поруч із Хмельницьким… Цікаво, що одним з перших, хто рішуче засумнівався в реальності С. Зорки, був І. Франко («Студії над українськими піснями», частина 33). Ще грунтовніше доводить примарність цієї постаті український історик М. Петровський, одна з праць якого так і називається «Псевдодіаруіш Самійла Зорки».