Калнишевський (Калниш) Петро

Калнишевський (Калниш) Петро (бл. 1690-1803) — кошовий отаман запорізького козацтва. Походив з Лубенщини (Полтавщина) за іншими даними — з Роменщи-ни (тепер — Сумської обл.), з давнього козацького старшинського роду. У складі Кущівського куреня брав участь у боях з кримськими татарами. В 1762 вперше став кошовим отаманом. Доти, в 1754-62, згадується, як військовий осавул, військовий суддя та знову військовий осавул. В 1755 був у складі делегації до Петербурга, яка обстоювала права та вольності запорізьких козаків. Своїм коштом збудував церкви в Лохвиці (Полтавщина), в Межигірському монастирі та в Ромнах. Рішуче вистзшав проти заселення козацьких земель переселенцями з Росії, Сербії, Германії. Прославився як козацький полковник під час російсько-турецької війни (1768-74), за що в 1771 був нагороджений імператрицею Катериною II медаллю з її портретом, оздобленим самоцвітами. В 1773, на чолі корпусу козаків, брав участь у боях з турками під Очаковим та під Силістрою (Болгарія). В 1775 році, після зруйнування російськими військами Запорізької Січі (під час цієї операції П. Калнишевський заборонив козакам збройно захищати Січ), П. Калнишевський був заарештований і 25 років провів у тюремних підземеллях Соловецького монастиря. Звільнившись у 1801, за наказом Олександра І, в Україну не повернувся, а так і помер у Соловецькому монастирі. Похований на монастирському цвинтарі.