Кам’янська Січ — військово-адміністративний центр Запорізького козацтва в 1709-11 та в 1728-35. Була заснована козаками по тому, як в 1709 російські війська зруйнували Чортомлицьку Січ.
Розташовувалася при впадінні річки Кам’янки в Дніпро (неподалік теперішнього села Республіканець Бериславського р-ну Херсонської обл. України), на території, яка контролювалася Туреччиною. Підвладна Січі територія пролягала між річками Кам’янка та Переволочна, а також понад Дніпром і між Чорним морем та Буджаком. Січ перебувала під протекторатом турецького султана, і це вбезпечувало козаків, від чергового нападу росіян. Кам’янська Січ мала робітниче передмістя, на якому козаки займалися зброярством, гончарним виробництвом, литвом кольорових металів та виробництвом заліза. Прагнучи остаточно знищити українське козацтво, російський цар Петро І послав війська, які 1711 року напали на Січ і знищили її. Козаки, що відступили з Кам’янської Січі, заснували Олешківську Січ, а 1728 року знову перенесли Січ на річку Кам’янку, де вона й проіснувала до 1735 року, коли її було перенесено на річку Підпільну.
Кам’янська Січ — детальніше
Кам’янська Січ (1709-1711, 1728-1734) була заснована запорожцями після зруйнування царськими військами Чортомлицької Січі. Захопивши із собою деякі врятовані клейноди і похідну церкву, козаки спустилися по Дніпру на човнах і стали табором під проводом кошового отамана Петра Сорочинського в гирлі річки Кам’янки, на правому березі Дніпра, на південному кордоні Великого Лугу (нині це територія села Республіканець Бериславського р-ну Херсонської обл.).
Сюди прибули також козаки на чолі з кошовим отаманом Костем Гордієнком, які переховувалися після Полтавської катастрофи 1709 року в турецьких володіннях — Бендерах. Нова запорозька столиця дістала назву Кам’янська Січ.
У 1711 р. Петро І послав проти Кам’янської Січі вісім полків під командуванням генерала Бутурліна та ще полки гетьманських козаків на чолі з гетьманом Іваном Скоропадським. Запорожці вимушені були відступити в межі тодішніх володінь Кримського ханства і заснували Січ поблизу стародавнього міста Олешки.
У 1728 р. козаки залишили Олешківську Січ, більшість із них повернулася на місце Кам’янської Січі, інші під проводом Івана Гусака оселились на берегах річки Самари. Пізніше запорожці з Самари повстали проти Івана Гусака і, спустившись Дніпром, приєдналися до запорожців Кам’янської Січі. Тут в 1733 році помер і був похований Кость Гордієнко. Надмогильний хрест, хоч і пошкоджений, зберігся до нашого часу.
1734 року царський уряд, який готувався до війни з Туреччиною, дозволив запорожцям повернутися в рідні місця. Тоді запорозькі козаки заснували Підпільненську (Нову) Січ, якій судилося стати останньою.
Археологічне дослідження Кам’янської Січі на початку XX ст. вели видатні українські вчені Д. Яворницький та В. Гошкевич. З 1989 р. працювала спільна експедиція Інституту археології Академії наук УРСР, історико-культурного заповідника на острові Хортиця та Українського товариства охорони пам’яток історії та культури. Експедиція встановила межі й розміри Кам’янської Січі, що збереглася майже повністю.
І досі на території Кам’янської Січі простежуються всі три її складові частини: майдан із залишками куренів та скарбниці, передмістя, де стояли ремісничі майстерні, крамниці, шинки, хати, а також козацьке кладовище з могилою Костя Гордієнка. Однак територію Січі інтенсивно розмивають води Каховського моря.