Свято Катерини вважається жіночим святом (а точніше дівочим) у народному календарі українців. У давнину це було свято дівочої долі, а згодом церква пов’язала його зі святою Катериною. Цього дня дівчата ворожили, намагаючись довідатися про свою майбутню долю. Робили це, зокрема, так: таємно відламували в сусідських садках гілочки вишні чи сливи і ставили їх у воду або в горщик із землею на покуті. Якщо вони розцвітали до Різдва або Нового року (Меланки), це обіцяло скорий шлюб. Ще саджали у черепок пагінець вишні й до самого Різдва поливали водою, набираючи її в рот. Як вишня викине цвіт, то дівчина тією квіткою заквітчується і йде до церкви. Кого першого із парубків зустріне, той і може стати її чоловіком. Ставили в черепки й поіменні гілочки на кожного члена сім’ї. У такий спосіб ворожили про здоров’я або смерть у наступному році.
Напередодні Катерини дівчата ворожили так: клали під подушку листочки різних дерев, що мали позначати певних хлопців і мав також бути листочок із яблуні. Читали замовляння, звертаючись до долі, аби та була милостивою і доброю. Вранці дівчина просила наймолодшого в родині хлопчика дістати з-під подушки листочок, аби довідатися, за кого ж випадає йти заміж. Коли випадав яблуневий листок — доведеться ще дівувати.
Ще одне ворожіння: як тільки спадали сутінки, дівчата вирушали «на полювання» — тихенько підходили до вікон сусідів і слухали розмову, за нею і прогнозували свою долю. Інколи, розвеселившись, гукали під вікном:
— Дядьку, де ключі?
Господар, жартуючи, відповідає:
— У вівсі, щоб посивіли ви всі!
Але тут же додає:
— Ні, ні, дівчата, у пшениці — щоб усі ви були молодиці!
Після цього йшли слухати «голос» тварин — коней, корів, собак, спів півня і т. ін., за яким завбачували майбутню професію, характер судженого. Дівчата вибігали на вулицю і запитували ім’я першого-ліпшого чоловіка, аби дізнатися, як зватимуть майбутнє подружжя. Удосвіта ходили до криниці і видивлялися своє зображення: якщо воно було «поморщене», то подружнє життя не складеться, і навпаки.
З вечорницями на Катерини пов’язаний ще один своєрідний звичай. Зібравшись у якій-небудь хаті, дівчата в складчину варили пісний борщ, кашу з пшона і маку та по черзі вилазили на ворота, вигукуючи: «Доле, ходи до нас вечеряти!» А були й такі наклички: «Катерино, доле наша, покрий голівоньку — буде каша!», «Доленько моя, озовися, доленько щасливая, пригорнися — іди до нас вечеряти!» Вважалося, якщо в цей час заспіває десь півень, то «доля почула» дівочі слова, якщо ж півень не співав, то «доля оглухла». Але це ще не біда, коли доля знаку не подає, гірше, коли падає із неба зірка: «Погасне доля!»
Подекуди замість долі закликали судженого. Хлопці теж брали участь у розвагах, але приходили пізно і без запрошення, коли вже дівчата закінчували ворожіння. А їх було багато. Парубкам же нетерпеливилося скуштувати каші, бо більшість із них цілий день постили, «щоб свята Катерина послала гарну дружину».
Молодь влаштовувала святкову вечерю, після якої були ігри та забави, але без танців (бо піст). Як правило, цього вечора дівчата не залишалися на досвітки. Всі розходилися по домівках, оскільки потрібно було ще продовжити «викликати долю». Але настрій від цього все одно лишався піднесеним, романтичним, сповненим сподівань на вдале одруження. Тим паче, що ворожіння продовжуватиметься ще й на Андрія, і якісь нещасливі прикмети можуть бути «підкоректовані».
Традиційно з приходом Катерини сподівалися на люті морози. Тому казали: «Як Катерина по воді, то Різдво по льоді», «Як на Катерину холодно, то буде голодно», «На святу Катерину ховайся під перину».
Образ святої Катерини як захисниці жіночої (або дівочої) долі зустрічається в багатьох слов’янських і європейських народів. Французи, наприклад, вважають її покровителькою старих дів. В одній із газет (1946) писали: «У цей день вранці всі неодружені паризькі дівчата, старші від 25 років, одягають капелюшки, прикрашені жовтими і зеленими стрічками, що означають надію на одруження, і виходять групами на вулицю. Веселі «катеринетті», як звуть цих дівчат, гуляють по вулиці, співають, розважаються, а в одній із церков відправляється служба Божа, і архієпископ паризький благословляє старих дівчат. Удень веселі процесії несуть квіти до статуї св. Катерини, а ввечері дівчата розважаються на вулицях. У цей день старим дівчатам дозволяється багато вольностей: за старою традицією чоловіки можуть цілувати на вулиці дівчат у жовто-зелених капелюшках; але ніхто не дивується, коли «катеринетті» охоче цілують хлопців… »