Київська козаччина

«Київська козаччина» — антикріпосницький рух, що в 1855 охопив територію Київської губернії. Спровокований він був царським маніфестом (25 січня 1855), згідно з яким оголошувалося створення так званого «рухомого ополчення», яке повинно було посилити військову могутність Росії під час Кримської війни (1853-1856). Рух охопив більшість із 12 повітів губернії, понад 500 сіл. Селяни відмовлялися залишатися кріпаками, складали списки «козацького реєстру» і починали вважати себе вільними. Ініціаторами цього козацького руху були селяни Іван Бзенко, Іван Бернадський, Петро Швайка, Корній Захарченко та інші. Для придушення «київської козаччини» царський уряд кинув регулярні війська. Основні сутички відбулися поблизу міст Корсуня та Таганчі Канівського повіту. Понад сто козаків було вбито та поранено. Цей козацький рух послужив поштовхом до антикріпосницьких заворушень в інших українських губерніях.