Київський полк

Київський полк — адміністративно-територіальна та військово-козацька одиниця Гетьманської України. Заснований був навесні 1648, в розпал Визвольної боротьбі під проводом Б. Хмельницького. До 1708 полковим центром був Київ. З 1708 і до розформування його в 1782 — містечко Козелець, (тепер районний центр Чернігівської обл.). За реєстром 1649 складався з 17 сотень, зокрема з Білгородської, Васильківською, Броварської, Трипільської, Обухівської, Овруцької та ін. В 1667, після поділу України між Польщею та Росією, було сформовано два Київські полки: Правобережний, до якого увійшла основна маса давніх сотень цього полку і який підпорядковувався правобережному гетьманові П. Дорошенку (проіснував до 1672), та лівобережний, до складу якого було введено кілька сотень Ніжинського та Переяславського полків. Дані ревізії 1764 стверджують, що на той час лівобережний Київський полк налічував 11 сотень, зокрема він мав Козелецьку, Бориспільську, Бобровицьку, Остерчанську, Гоголівську… Козаки полку брали участь у Визвольній війні 1648 часів Хмельниччини, та в усіх подальших війнах і збройних конфліктах, в тому числі і в міжусобних. Серед полковників дослідники, називають імена О. Теплуцького, М. Кричевського, А. Ждановича, Є. Пішко, П. Іваненка-Хмельницького, виділяючи при цьому полковника О. Безбородька, який згодом став канцлером (головою уряду) Російської імперії. 1781 Київський полк, як і інші адмінполки України, був розформований, а 1783 на основі його підрозділів було сформовано карабінерний полк регулярної Російської армії.