Феодоро – єдина за всю історію Криму незалежна християнська держава, що була створена змішаним грецько-готським населенням гірського Криму. За неповні триста років існування цієї країни її громадяни, які ввійшли в історію як феодорити, встигли створити значну кількість культурних пам’яток і виробили власний архітектурний стиль, своєрідний синтез грецької, вірменської та італійської архітектури пізнього Середньовіччя.
У період свого розквіту держава Феодоро займала практично весь Гірський Крим, мала вихід до моря (порт Авліта), кілька могутніх фортець (Каламіта, Фуна, Сюйрень) і величезну кількість замків, побудованих напівнезалежними феодалами (Гелін-Кая, Калафатлар, Ісар-Кая, Кок- Кія-Ісар, Паная, Палеокастрон, Рускофіль-Кале й багато інших). Столицею та найбільшим містом князівства був побудований візантійцями Дорос, перейменований феодоритами на Мангуп.
Історія князів Феодоро
Знатний вірменський рід Гаврас походив із Трапезунда – оплоту Візантії на південному узбережжі Чорного моря.
Коли в 1204 р. хрестоносці розграбували Константинополь Трапезунд ненадовго став центром самостійної грецької держави. Для збереження контролю над кримськими володіннями імператор Трапезунда направив туди губернатором православного вірмена Федора Гавраса.
Незабаром вплив імперії на заморські землі було втрачено, і спадкоємці Федора проголосили себе незалежними «панами Готії». Наприкінці 13 ст. татарські набіги розорили створене ними маленьке князівство.
Але на початку 15 ст. енергійний князь Олексій І (прав. 1402-1434 рр.) проголосив створення держави на ім’я «Феодоро» (грецьк. «Божий дар»), буквально за кілька років узяв під свій контроль майже весь Гірський Крим, і навіть кинув виклик владі генуезців на узбережжі. Його сини, Олексій II (прав. 1434- 1444 рр.), Іоанн-Олубей (прав. 1444-1460 рр.) та Ісаак (прав. 1471-1474 рр.) успішно продовжили справу батька. Вони домоглися укладення дипломатичних відносин з усіма православними державами того часу, встановили династичні зв’язки з імператорами Візантії й Трапезунда, великими князями Московії, правителями Кримського ханства та Молдавії.
Після захоплення турками Константинополя (1453 р.) і Трапезунда (1461 р.) Феодоро залишилося останньою державою візантійського світу, яка зберегла політичну незалежність. У 1475 р. до Криму було організовано військову експедицію під командуванням великого візира Гедік Ахмеда. Після п’яти місяців облоги Мангуп здався.
Останнього правителя держави, сина князя Олексія II Олександра І (правив від червня до грудня 1475 р.) було взято в полон і згодом страчено. Його сина, Олександра II, виховали при стамбульському дворі й навіть присвоїли титул князя Мангупського. Але на батьківщину він так і не повернувся.