Козак, походження терміну

Козак — навколо походження цього терміну й досі точиться полеміка. Прийнято вважати, що слово це — тюркського походження. Вперше це слово вжито у «Початковій історії монголів» під 1240 роком, на ознаку людини, яка не обтяжена ні сім’єю, ні домівкою, веде самотній, відлюдкуватий спосіб життя. Віднаходимо його і в словнику половецької мови (1303), в якому воно витлумачується як «конвоїр», «страж», «охоронник», а також в актах кримських італійських колоній. Первісне значення його — людина (воїн), що живе з війни та розбоєм. Тобто професійний воїн і розбійник. Існувало й інше значення цього слова — «дозорний», «вартовий», той, що йде попереду війська. З туранських (туркестанських) джерел відомо, що словосполучення «козак» сформувалося із «кай» і «сак» й означає «легкое ’ючений», тобто воїн чи мандрівник, готовий до походу. Дехто з дослідників доводить, що назва «козак» походить від слова «коса», тобто козак — це той, що носить «косичку», чуприну, оселедець. Або козак — це той, що озброєний косою, і т. ін. В Україні слово «козак» з’явилося в документах 1490, на ознаку людей (уходників), які ходили у дикий степ за здобиччю — на лови, рибальство, добувати мед із лісових бортів, їздили по сіль та воювали проти татар. Тобто спочатку слово «козак» визначало лише рід занять певної категорії людей, і лише згодом, у XVI ст., після появи Запорізької Січі, «козак» почало означати ще й соціальний стан суспільства.