«Козацька ревізія»

«Козацька ревізія» — термін, що з’явився 1722 році, коли Малоросійська колегія (див.) розпочала свою діяльність з того, що вдалася до ревізії стану всього козацтва. Первісна мета ревізії — виявити всіх колишніх селян, котрі різними шляхами зуміли записатися в козаки — «покозачених селян». Тоді ж з’явився указ, яким заборонялося продавати селянам козацьку землю, оскільки володар такої землі сам ставав козаком, і це був один із законних шляхів «покозачення селян». Якщо комісія виявляла такі факти, то селянина, який купував козацьку землю і на цій підставі записувався у козаки, знову повертали до «селянського стану». 8 серпня 1734 з’явився імператорський Указ, згідно з яким козак, що продавав свою землю селянинові чи поміщикові, але залишався жити на ній, зобов’язаний був відбувати селянську повинність, як феодально залежний селянин, іноді навіть, як кріпак.