Козацький Стан

Козацький Стан — організація, до якої увійшли, як козаки діючих козацьких добровольчих частин, які воювали у складі Вермахту (з листопада 1944 — у складі військ СС) проти Червоної Армії, так і члени їх родин, жителі козацьких станиць Дону, Кубані, Тереку, які не бажали знову опинятися на території, визволеній від німців радянськими військами. Стан почав формуватися влітку 1943, в Херсоні, де виявилося багато біженців з козацьких областей, продовжував у Білорусії, а завершився цей процес в Югославії, на території якої діяв Добровольчий козацький кавалерійський корпус СС (див.). Козацький Стан налічував до 60 тисяч осіб. Понад • 1400 козацьких офіцерів Стану були тими офіцерами, які воювали проти радянської влади ще під час Громадянської війни (1918-1922) в Росії. Очолював Стан генерал-лейтенант Петро Краснов. Серед інших командирів були генерал-майор С. Краснов, генерал-майор Т. Доманов, генерал-лейтенант А. Шкуро, кубанський отаман
В. Науменко, адигейський князь, генерал-майор Султан-Гірей Клич. В 1945 походним отаманом Козацького Стану був обраний командир 15-го козацького кавалерійського корпусу СС группенфюрер СС Гельмут фон Паннвіц.
У травні 1945 козаки Козацького Стану добровільно склали зброю і здалися (в Австрії, в долині р. Драви) англійським військам. У червні 1945 майже всі вони були передані радянським військам і згодом були розстріляні загонами НКВС, або загинули в сибірських концтаборах.