Коли хочуть відповісти на складне й заплутане питання про кольори козацьких прапорів, часто наводять слова популярної пісні, складеної на початку XX ст. українськими січовими стрільцями:
Гей, там, нагорі. Січ іде.
Малиновий стяг несе…
Однак ця пісня аж ніяк не доводить того, що прапор запорожців мав малиновий колір. Інші цитують літопис Самійла Величка початку XVIII ст., де в описі передачі Б. Хмельницькому королівського прапора зазначалося:«Хоругов королевская златописанная, барзо красная». Тут не звертають чомусь уваги, що хоругва була королівська, тобто подарована кзролем запорожцям, а не зроблена на Січі. Не звертають уваги й на те, що вона була писана золотом, тобто мала золотий чи жовтий колір. Наголошувати на визначенні «барзо красная» — але свідомо чи несвідомо перекручувати джерельну інформацію, бо даний вислів аж ніяк не можна перекладати як «дуже красна», а тільки як «дуже гарна».
Спробуємо розібратися у даному питанні, але не є таким простим, як видається на перший погляд, тим паче, що до наших днів дійшла дуже стисла й неповна інформація. Нага-іаємо, що Січ протягом майже усього періоду свого існування перебувала принаймні під формальною зверхністю якоїсь країни (Речі Посполитої, Російської імперії. Османської імперії, Кримського ханства, навіть імперії Габсбургів), то й двох одразу. Природно, що держава-про-тЕктор прагнула підкреслити свою зверхність і передати на Січ клейноди, в тому числі й прапор (прапори) з притаманними даному протекти су кольорами та символами.
Перші згадки про даровані протекторами прапори для Січі належать до часів реформи козацтва королем Стефаном Баторієм (грудень 1578-і З 79 рр.), але там, на жаль, нічого не говориться ЛІС кольори цих прапорів та зображення на них. Пізніше гетьман Самійло Кішка у своєму листі ж короля Сигізмунда III, посланому 11(1) липня 1600 р. із Запорожжя, теж просив «про знак, тобто про хоругву». Ще пізніше, у серпні 1618 с.. до королівського табору під Звенигородом у М исковській державі прибули козацькі посли з проханням про хоругву. Це прохання було задовільнено: «хоругву їм через пана Магдаленського послано, булаву Сагайдачному, бубни». Перший опис дарованого прапора знаходимо в анонімному листі від 18 лютого 1648 року когось із польської шляхти, де розповідається про дії Хмельницького на Січі: Хмельницький закликає до себе бунтівниче козацтво, «притуляючи (до себе) червоною хоругвою з білим орлом та якимись від короля його мості, як він твердить, привілеями, рік тому даними, за якими дається вільність поля й моря». Тут мимоволі пригадується «Дума про Хмельницького та Барабаша» , яка відбила реальний факт оволодіння вождем повстанців частиною військових клейнодів, печаткою тощо, які були дані королем Владиславом IV Барабашу, осавулу Війська Запорозького, що проводив угодовську політику. Цей прапор був, очевидно, дарованим, бо якраз червоно-біла гама притаманна польському національному й державному прапорам, не кажучи вже про одноголового орла. Детальнішим є опис дарованого королем Речі Посполитої Яном-Казимиром прапора, переданого Б. Хмельницькому в Переяславі 20 лютого 1649 польськими дипломатами. Останні тоді передали гетьманові булаву та «червону хоругву з білим орлом і написом (латинською мовою.) Ян-Казимир король». Цей прапор разом з іншим, теж дарованим, потрапив до рук польського війська після поразки української армії під Берестечком.
Якщо у 1649 р. дарований прапор описував дипломат Войцех М’ясківський, то у 1651 р. це зробив його племінник Анджей, який служив секретарем Яна-Казимира. Перший прапор описаний, як і попередній, тільки додано, що на ньому були ще й два русинські хрести. Друга дарована хоругва мала синє тло із зображенням на ньому орла, наполовину білого, наполовину червоного. Орел був, без сумніву, одноголовий, намальований на кшталт польського герба.
Нам вдалося знайти в архіві лист шляхтича Василя Борейші від 29 липня 1670 р., де описувався прапор, подарований польським королем Михайлом Вишневецьким гетьману Правобережної України Михайлові Ханенку. Прапор було пошито з дорогоцінної адамашкової тканини, на кармазиновому тлі, тобто темно-малиновому з фіолетовим відтінком, було намальовано жовтого орла і герби короля. Останні, мабуть, були вміщені на зворотному боці прапора. Герб Вишневецьких добре відомий: на червоному тлі — білий півмісяць рогами донизу, на якому стояв хрест такого ж кольору, срібна зірка, а вгорі — жовті корона і хрест.
Одноголовий орел присутній на запорозькому прапорі й пізніше, коли Січ формально підлягала і королеві Речі Посполитої, і цареві. У відписці російського дипломата Микити Алек-сєєва, який їхав у Крим через Січ, говорилося, що 25(15) грудня 1685 р. його зустрічав перед Січчю осавул із 15 запорожцями та військовим прапором, а наступного дня відбулася рада, на якій стояв головний прапор Війська Запорозького Низового: «знамя с польським гербом».
Австрійський імператор Рудольф II Габсбург передав січовикам через посла Еріха Лясоту в 1594 р. свій дарований прапор чорно-жовтого кольору. Один з польських біскупів писав на сейм 21. 03.1596 р., що Наливайко виступив у похід під цесарською корогвою.
У 1683 р. папа римський Інокентій XI дав гроші козакам для виступу проти турків. Гроші були дані і на 30 прапорів з єрусалимськими хрестами. Турецький султан Мухаммед IV подарував Петру Дорошенку клейноди. Зберігся їхній опис 27.x.1676 р., після того як Дорошенко здався цареві. Між іншим, тут були й два червоних прапори, подарованих йому султаном. Інший турецький султан подарував задунайцям, колишнім запорожцям, у числі символів влади також і хоругву, на якій з одного боку на білому полі був золотий хрест, а з другого, на чорному, — срібний місяць. Цей прапор, до слова, висвятив константинопольський патріарх.
Уперше російський уряд передав для Війська Запорозького свою корогву після Переяславської ради 1654 р. Є детальний опис малюнка на прапорі (Спаситель, Богородиця, святі Антоній та Феодосій Печорські, св. великомучениця Варвара), та, на жаль, бракує вказівок на кольори. Очевидно, тут домінували червоні й чорні кольори, бо саме так описує чорнобильський протопоп, очевидець в’їзду московських військ до Києва у 1654 р., їхні прапори. Не випадково один із таких прапорів був при Б. Хмельницькому під час облоги Львова 1655 р.
Але все це даровані чужоземними монархами хоругви. їх значення не можна недооцінювати, бо запорожці віддавали їм належну пошану, але й не можна переоцінювати, бо в козаків були і свої власні українські традиції. Щоправда, Україна втратила свою державність у 1349 р. (останнє удільне князівство — Київське -припинило своє існування в 1470 р.), тому процес формування єдиної загальнонаціональної символіки розвивався повільно й неоднозначно. На Січ прибували вихідці з різних кінців України, отже вони несли з собою свої уявлення про кольори й художнє оформлення прапорів. Для Галичини та Слобідської України притаманними були синій та жовтий кольори, для Київщини та Волині — малиновий або червоний тощо.
Першу згадку щодо власних запорозьких кольорів знаходимо у щоденнику відомого арабського мандрівника Пулоса аль-Халебі (Павла Алепського) , який супроводжував свого батька, антіохійського патріарха Макарія, у його подорожі в Україну, Молдову та Московську державу. 20 червня 1654 р. в Богуславі відбулася зустріч патріарха з Богданом Хмельницьким, і присутній при цьому Павло описав бачене. У щоденнику знаходимо такий запис: «На прапорі мінилися чорні та жовті смуги й було видно прироблений до нього (прапора) хрест». Варто звернути увагу й на другу корогву, котра була при Хмельницькому під час другої облоги Львова 1655 р., яку описали сучасники: на прапорі зображувався св. Архістратиг Михайло, який простромлював списом змія. На жаль, про кольори даного прапора історичні джерела мовчать.
Слід зазначити, що тут ідеться про кольори головного прапора козаків, оскільки кожен полк чи сотня, кожен курінь чи паланка мали свої стяги, при виготовленні яких вживалася найрозмаїтіша гама кольорів, але з урахуванням традицій конкретного регіону. Одначе особливо часто бачимо синій, жовтий, малиновий (червоний), потім білий, чорний та зелений кольори. Серед малюнків найчастіше можна було зустріти сонце, місяць або півмісяць, зірки (шести-, семи-, восьмиконечні), кола із зображенням святих, зброї тощо.
З середини XVIII ст. відомості про запорозькі прапори стають повнішими, збереглися врешті й деякі хоругви. Так, з 14 збережених січових прапорів доби Нової Січі можна судити про повне домінування синього та жовтого кольорів. Корогва кошового отамана Григорія Федоровича-Лантуха була жовтого кольору, й на ній було зображено шість восьмиконечних зірок.
Можна вказати також на збережену з тих часів вузьку довгу корогву з тонкого шовку жовто-палевого кольору з синьою смугою (1772 р.), на довгий стяг із двома гострими кінцями червоного кольору, у двох колах на прапорі намальовано св. Георгія Побідоносця та св. архангела Михаїла. Одяг цих святих витримано переважно в золотих (жовтих) та блакитних кольорах.
Дуже цікавим є прапор останнього кошового отамана св. Петра Калнишевського. Це був продовгуватий прямокутник, оторочений з боків золотими стрічками та золотими гербами. Зі знайденого в архіві дослідницею Л. 3. Гісцовою листа Калнишевського (1763 р.) видно, що отаман замовив цей прапор, орієнтуючись на старі зразки. Цікаві й зауваження кошового про зображення на гербах: тут мають бути намальовані святі апостоли Петро й Павло, між якими стоїть церква, а на другому гербі — орел та св. Архістратиг Михаїл з мечем. До цього часу належить і відома гравюра С. Калинського, на якій зображено січову раду й головний прапор запорожців. На жаль, малюнок не є кольоровим, і тому можна судити тільки про зображення на корогві. Отже, в його центрі було намальовано чотириконечний хрест, у верхньому куті біля держака — півмісяць рогами до держака, а в іншому — сонце з променями, а можливо й зірку з шістьма кінцями.
Варто згадати, що після ліквідації Січі всі прапори були конфісковані російськими військами. Деякі з них повернув Олександр Суворов «Бійську вірних козаків» 10.03 (27.02) 1788 р. Тоді кошовий отаман Сидір Білий отримав від нього булаву, бунчук, велику корогву (білу з синім хрестом) та кілька менших прапорів для куренів.
Дуже важливими є описи стягів Чорноморського (Кубанського) козацького війська, які принесли з собою на Кубанщину колишні запорожці. Ці прапори зберігались у Катеринодарському соборі до революції, а були описані ще у 1847 р. Після перемоги «червоних» кубанці вивезли їх в еміграцію, де вони зберігалися в Музеї Кубанського козацтва (СІЛА). Не так давно цей музей було пограбовано, а найцінніші реліквії викрадено (сліди ведуть до Росії), доля цих прапорів на сьогодні невідома. Отже, перший прапор чорноморців було створено ще у 1774 р., коли існувала Запорозька Січ. Його було пошито з ініціативи полковника Протовчанської паланки Кисляківського куреня Харлама Олексіїва, писаря Данила Балицького, козака Менського куреня, та осавула Івана Левицького, козака Поповичевського куреня, про що свідчить і відповідний напис на прапорі. Корогва мала блакитний колір, жовтого двоголового орла у червоному полі. Тут є і вензель Катерини II, зображення булави й зірки, місяця і хр)еста. На другому боці прапора намальований Георгій Побідоносець. Другий стяг було створено з ініціативи 3.Чепіги 6 червня (26 травня) 1791 р. Він теж блакитного кольору, з променистим сонцем; є також довгий напис, де згадується Чепіга. На другому боці зображувалася Андріївська орденська зірка. Третій прапор, як 1 попередній, блакитного кольору, був створений з ініціативи того ж Чепіги, тільки місяцем раніше. Врешті четвертий стяг був військово-морським. На ньому було зображено св. Миколу Чудотворця, очевидно на золотому тлі. Вгорі стояв напис такого змісту: «Сия риза морскому Николаю Чудотворцу зделана коштом войскового судії, армії полковника и кавалера Антона Андрійовича Головатого в Черноморскую флотилию. В Екатеринодарі 1794 года июля 10».
Отже, головні запорозькі прапори (звичайно, власні, а не даровані монархами-протекторами) були витримані переважно в синіх та жовтих кольорах, принаймні еволюціонують у цей бік, — о особливо помітно в період Нової Січі. Не випадково, що коли царський уряд розробляв нову символіку замість козацької, української, то для земель колишнього Війська Запорозького вш враховував певною мірою існуючі тут традиції. Так, на гербі Катеринослава, головного міс-12 на теренах колишнього Війська Запорозького. домінували ці ж кольори: синій та жовтий. На синьому полі був намальований жовтим вензель Катерини II «Е. II», а вгорі — срібні шести-конечні зірки. Отож, синьо-жовті кольори запорозького прапора були тими ж, що притаманні державному та національному прапору сучасної Української держави.